Рассказ Астафева повествует об одном эпизоте из жизни детства мальчика. Рассказ заставляет улыбаться над проделкой главного героя.
1)5027-4027=1000 2)1000+7017=8017
Зима. Очарование белоснежной природы... Зима единственное время года раскрывающее в себе всю загадку, все очарование природы... На улицах дома, деревья, все наряженные в снежные шапки и шубки. Река закована в лед. Птицы, не улетевшие в теплые страны, радуют глаз своим видом.Снегири, как елочные шарики украшают белые деревья...
Особенно хороша зима утром. Когда все мерцает, переливается, мороз за ночь разукрасил окна своими причудливыми узорами. Деревья посеребрены, город укутан снегом.
А вечером веселая метелица крутит-вертит хлопья снега, все снежинки пускаются в пляс! Красота!
Юлько Ващук — герой, характер якого формується під впливом надмірної любові батьків та їхнього ставлення до людей, яких вони вважать нижчими за соціальним статусом. Однак поруч зі славолюбством, зверхністю, зневажливим ставленням до інших, заздрістю, нечесністю в цього хлопчини є й позитивні риси. Він глибоко емоційний і вразливий. Юлько спалює свої малюнки через те, що Славко порівнює його коней з уже десь баченими; не може змиритися з тим, що його батько привласнив чужі думки, роздуми, видавши книгу-плагіат про Львів.
Славко Беркути хотів увійти до збірної і не порушувати присяги. У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер. Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин
