Я вважаю. Для виготовлення такої годівнички нам знадобиться небагато дерев'яних дошок, цвяхи, і допомога батьків, і все! Тато, або дідусь можуть тобі допомогти, і вирізати потрібну форму. А далі можеш і сам. Складаєш ці дошки до купи, намічаеш олівцем хрестиком де потрібно забити цвях. Береш цвяхи я забиваєш в потрібні місця. Можна пофарбувати по бажанню, або розмалювати. Та можна засипати трохи зерна. А також знайте! Робіть більше годівничок, це правиль, навіть якщо з пляшки...
Спонукальні слова-речення виражають спонукання: наказ, заклик, прохання
тощо, одночасно вказуючи на емоційну реакцію мовця в певній ситуації. Функцію
таких речень виконують вигуки і близькі до них слова, зокрема геть, годі, гайда, гей,
марш, стоп, ура. караул, точка, шабаш, гвалт, цить, ну, ша, доволі та ін., наприклад:
Пані Наталя перша скочила з місця. — Гет ь! — скрикнула вона тонко й пронизувано. -
Геть!.. Вона ще дітей м ені поріже!.. Жени ї ї геть!.. (М. Коцюбинський); —Г оді! годі!
- кричав, переводячи духа, господар. — Музико! годі, перестань! (Панас Мирний); -
Отамане! — «Тут». — Гайда! (Б. Грінченко); — Матросе, Матросе, дивися! — «Цить»,
- відповів безгучним шепотом Матрос (І. Микитенко).
Своєрідними спонукальними словами-реченнями є звертання до свійських
тварин, наприклад: У дядька одна надія на коней: — Но, клят і! (Петро Панч); щ Тпру!
Д е ж це ми? (С. Скляренко); — В йо! — спокійно гукнув на коня! (М. Стельмах).
У житті кожна людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем. У її житті бувають торжества, веселощі, але й години страждання від якогось горя. Душу її бентежить то всепоглинаюча любов, то відчуття огиди до певних явищ у житті. Бувають такі моменти в житті, коли треба від чогось відмовитися заради рідної людини, а на чомусь слід принципово наполягати. Треба піднятися силою своїх думок, переконань над почуттям і емоційними поривами з однією метою — не принизити ні себе, ні тих, хто поруч.
Усе це вимагає людська гідність. Народна мудрість стверджує: "Від спраги помирай, але гідності не втрачай". Треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину.
Гідність — це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї власної культури, негідне хай викликає презирство й огиду.
Гідна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собі бути негарною завдяки низькому вчинкові чи підлій думці. Можна мати прекрасну зовнішність, але ця краса буде тільки зовнішньою, без внутрішньої краси така людина нікого не зацікавить, не приверне увагу людей порядних, інтелігентних. Тому не слід, звичайно, забувати про зовнішню красу, але треба дбати про внутрішню — душевну, а це може допомогти зробити тільки почуття власної гідності.
У нашій сім'ї прийнято допомагати іншим і не тільки тоді, коли про це просять. У моїх родичів є своя дача. Вони купили велику ділянку і засадили його. Кожне літо я і моя сім'я приїжджаємо до них і допомагаємо прополювати і поливати город. Пізніше і збирати врожай. Але без нагороди ми не залишаємося. Після важкої роботи ми йдемо купатися на озеро. А ввечері ми готуємо шашлики, миємося в лазні. <span>Люди допомагають рiдним не через нагороди, а за велінням серця.</span>
Радісні учні саджали дерева на пришкільній ділянці