Епітети: дитячі любі роки, вродливі королівни, безпощадній зброї
Дніпро_
<span>ріка над якою поховано Шевченко
</span>
"Ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники..."
Слова Михайла Осадчого показують, що письменники - люди, які фіксують і записують народну красу і велич української душі, виховують любов до Батьківщини і родини.
Дарунок
В крамницю ста́лих алегорій Зайшов новаторський митець: - Якісь у вас вони всі кволі, - Ялозив стобанківок прес, - Подайте ту, що для навару, Та щоб не жилава бува. Вживати звичні - для загалу. Мені ж потрібна центрова. Оця – обпатрана, мов курка, Ота – у кожного вже є, Тягучі ці, неначе жуйка, А ця – вже точно не моє. У продавчині лоб роси́ться: - Ви, певно, пишете байки́? - Ні, приглянулася дівиця. - То подаруйте квіточки!
присливья) Взявся за гуж — не кажи, що не дуж. <span>Вік живи, вік учись.
загадки) </span>Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь.
(Лелека)
* * *
Стоїть корито,
Повне води налите.
(Ставок)
=====
Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло.
(Кульбаба)
присливья) Бог не теля, бачить звідтиля. Взявся за гуж — не кажи, що не дуж. Вік живи, вік учись.
<span>З дурною головою нема ногам покою.</span>