Деревообробний,світло-жовтий,радіомовник - складання слів або основ.
Відбиток, затишок,застереження - префіксально - суфіксальний.
Книжка, холодненький ,фабричний -суфіксальний
Підпис - безафіксний.
Заходити надавати - префіксальний
У людини є друзі і є вроги. І навіть людина не взмозі зрозуміти хто для неї друг, а хто ворог. Це можна почути серцем і навіть душею. Але навіть є сумніви. Тому що в народі кажуть що "Бійся друга, а не ворога". Тому що друг знає тебе ліпше, куди ти йдеш та з ким ти йдеш. І може розповісти це твоєму ворогу. І тоді може бути непорозуміння між вами. Але може бути і інакше друг буде вірним і взмозі допомогти.
Ну і все ж таки, якщо довіряти другу і знати що він тобі довіряє в вас може бути чудове дитинство, яке ви проведите разом. А якщо знати, що він вам не довіряє, хоче зробити з вас посміховиськом краще з ним розлучитися тихенько.
І спілкуватися лише з справжнім другом, який вас не образить. Тому що "Друг - це справжній скарб".
Народ існує доки існує мова так було і так буде. Тільки завдяки мові ми можемо розуміти інших людей.Мова відкриває безліч можливостей .Світ стае безкрайнім.В мові лежить наша історія, наш розвиток.Доти доки є мова ми є живими і розумними істотами на землі,в цьому і є наша перевага над усім.
Українська душа багата скарбами, але найголовніше з них - це воля до боротьби. Я оцінила для себе той факт, що автор в своєму оповіді заохочує такі якості людської душі, як доброта, цілеспрямованість, відданість, сміливість і відсутність жадібності. Степан відмовився одружитися на Господині Мідної гори тому, що у нього була наречена - сирітка Настенька. Він її дуже любив і не хотів зробити дівчині боляче. Адже у неї нікого не було. За це Господиня Мідної гори віддячила Степана. Вона оцінила його вищі людські якості і на знак вдячності
дала йому малахітову шкатулку з різними багатими прикрасами. І хоч кінець цього чудового, на мій погляд, твори дуже сумний, воно все одно назавжди запало в мою душу. Сказ Бажова вчить людей зберігати в собі вищі людські цінності, бути відданим і не йти на поводу у знаті.