Он имел ввиду бурю и натиск
1) Что хотел рассказать автор этого произведения?
2)В чём заключается главная мысль этого произведения?
<span>«Останній дюйм» -
оповідання талановитого англійського письменника Джеймса Олдріджа в стилі
справжнього трилера. Воно мало свого
часу беззаперечний успіх. </span>
Його головний герой Бен
– пілот. В Єгипті він багато працює і мало часу приділяє вихованню сина, якому
більше десяти років. Спільної мови батько і син не можуть знайти. Бену
терміново треба заробити. З сином на старенькому «Остіні» він перелітає на
віддалену бухту, щоб зайнятися підводною кіноз*йомкою акул. Бен порушує всі
можливі заходи безпеки і піддається атаці акул, в якій страшно постраждав. Батькові
і сину, щоб не загинути, потрібно перелетіти до людей на літаку, за штурвалом
якого буде 10-ти річний хлопчина, який ніколи раніше самостійно не керував
літаком. Ось це останній дюйм!
<span>Для
того, щоб на літаку м'яко й безпечно виконати посадку, існує одне єдине
правило. Воно полягає в тому, що літак за кілька миттєвостей до торкання
поверхні злітно-посадкової смуги має вирівнятися на певній висоті. Літак кілька
миттєвостей повинен летіти дуже низько горизонтально над смугою. Це і є висота
вирівнювання. Для цього літака висота вирівнювання дорівнювала шести дюймам.
Бен називає їх «останнім дюймом». Правильно пройти свій останній дюйм – це і є мистецтво льотчика. </span>
Так
само і в людському житті: в усьому існує свій останній дюйм, своя висота
вирівнювання. І треба вміти спокійно і впевнено її пройти. Хлопець молодець,
він зумів правильно пройти свій останній дюйм. Він якось примудрився посадити
літак і врятувати вмираючого батька, а ось Бен з його навіженим ризиком власним
життям і життям дитини явно порушив висоту вирівнювання.
<span>P.
S. До речі, існує продовження цього оповідання – «Акуляча клітка. Останній дюйм
2», де Бен доводить, що немає меж людської дурості і самовпевненості. Він знову
«наступає на ті ж граблі», втративши ліву руку, намагається зняти акул із
залізної клітки і знову ледве уникає загибелі. Порятунок приходить в останній
момент.</span>
<span>Со мной произошла очень интересная и смешная история. В то время когда я учился в университете мне приходилось жить со своей двоюродной сестрой, т. к. своей квартиры в том городе у моих родителей не было. Сестра очень любила животных. У нее была маленькая собачка (пикинез) и маленький волнистый попугай. Собачка не очень то любила этого попугая и пыталась его съесть при первой же возможности. Вот тут то и начинается самое интересное! Ей нужно было уехать на 2 дня, и она попросила меня присмотреть за ее питомцами (покормить, выгулять). Я конечно же согласился! Решил я сварить себе покушать. Поставил кипятиться кастрюлю с водой. Вдруг я вспомнил, что нужно покормить попугая с собачкой. Хотел насыпать корм в клетку попугаю, но не знал как делается это на самом деле! Я сделал так – открыл маленькую дверцу клетки! Попугай резко ломанулся в нее и вылетел! Я сшибаю его рукой, и он падает прямо в каструлю с кипящей водой! Я в панике! Достаю его оттуда, а он начинает кусать меня между пальцев! Я в состоянии шока кидаю его на пол! И не слабо кинул) Вы не поверите, но на полу оказалась еще и собака! Она хватает его в пасть и хотела уже убежать, но не тут то было! Я ловлю ее, достаю попугая из ее пасти и быстро помещаю его в клетку! Вся кухня в пуху! Попугай сидит в клетке с широко раскрытыми глазами, на корм никак не реагирует! Сестра по приезду что то заподозрила, но я конечно же сказал, что ничего не знаю) Та и врядли конечно она догадается, что с ним произошло) Вот такая вот интересная история приключилась со мной!!!</span>