Соловейку,як ти гарно співаєш
Я тебе,<span>мій рідний краю,люблю більш за все на світі
Що будемо робити</span><span>, шановна громадо?
Любі друзі,чи гарно я співаю?</span>
Сынок подойди ко мне:" Сегодня мы едем на дачу",- сказала мама
У лісі сталося диво... Взимку снігом покрилася вся земля та всі дерева снігом. Всі- всі дерева тепер білі, це так гарно....Деякі тваринки поміняли свій колір шерсті. А хтось вже давно спить в тепленькій спячці. А хтось сидить в дуплі, і їсть свої запаси які зібрав восени. Але все скоро поміняється, наступить весна сніг ростане і все буде як раніше.
Коли Василь Васильович відчиняє кватирку, в кімнату разом з гуркотом моря влітають холодні краплини. Будинок, де живе директор школи, стоїть біля самісінького моря. З ганку можна спостерігати, як біля берега плавають прозорі медузи і повзають краби.Лампа з зеленим абажуром освітлює круглий стіл з купою школярських зошитів і всю невеличку кімнату. У кутку – етажерка, біля стіни – шафа з книжками. Карта земних півкуль займає майже півстіни. Поряд з етажеркою націлилась у стелю довжелезна підзорна труба на залізному триніжку. Василь Васильович жартома зве її телескопом. Мабуть, це найдорожча для нього річ у кімнаті.Директор школи захоплюється астрономією. Тихими зоряними ночами він виносить свій "телескоп” на ганок і наводить його на небо. Зорі мерехтять перед його очима, таємничі планети проходять свою путь. А недалеко внизу зітхає сонне море…<span>Василь Васильович сідає за стіл, присуває купу зошитів. Треба перевірити, як написали учні диктант. Адже він не тільки директор, він викладає мову й літературу. Василь Васильович заглиблюється у роботу</span>
Я хочу літати, матусю!
Я хочу, мамо, зіроньку тобі з неба дістати
Хочу, щоб ти у мене була щаслива
Хочу, рідненькенька твоєю гордістю стати.
Мамо, я люблю тебе
люблю і твої ясні очі
Ти , матусенько , є моє все
І сонце і небо і зорі
( власного написання цей вірш не з Інтернету)