a. Саванна
b. Субэкваториальный пояс Африки
c. Бегемот
d.1 недостаточное увлажнение
2 преобладание травянистой растительности
3 равнинные территории
(сходства только со степью)
Вращательный момент в солнечной системе
Внутренние воды
<span>Речная сеть очень густая. Вся Амазония, юг Гвианского и северная часть Бразильского плоскогорий орошается системой реки Амазонки; юг Бразильского плоскогорья — системами рек Уругвай и Парана, запад — притоком Параны — реки Парагвай, восток принадлежит к бассейну реки Сан-Франсиску, северо-восточная и восточная границы плоскогорья орошаются короткими реками, которые впадают непосредственно в Атлантический океан (наибольшая река Парнаиба). Только Амазонка со своими западными и восточными притоками полноводна на протяжении всего года и судоходна. Все реки Бразильского плоскогорья (кроме рек крайнего севера) имеют резкие колебания расхода воды со значительными паводками (обычно летом), имеют пороги и водопады (в том числе Игуасу на одноимённом притоке Параны, Урубупунга и Сети-Кедас — на Паране, Паулу-Афонсу — на Сан-Франсиску), имеют большие запасы гидроэнергии, но судоходны только на коротких участках, за исключением Парнаибы и Сан-Франсиску. Также Абуна — река на северо-востоке Бразилии при длине — 375 км судоходна на протяжении 320 км.</span>
Культура Азербайджану — культура народів і народностей, що проживали і проживають на території Азербайджану і держав, що існували на території сучасного Азербайджану. Розвиток культури на території Азербайджану відобразив його насичену політичними і військовими потрясіннями історію і положення на шляхах, що з'єднували Схід з Заходом.
У XIV—XV ст. з початком формування азербайджанського тюркомовного етносу — основного народу, що населяє Азербайджан, виникає і його культура, яка спочатку не мала своїх стабільних центрів, і її досить важко для даного часу відокремити від османської культури. У XV столітті формуються два центри азербайджанської культури — Південний Азербайджан і Рівнинний Карабах, які остаточно склалися вже пізніше, в XVI—XVIII ст. Говорячи про виникнення азербайджанської культури саме в XIV—XV ст., слід мати на увазі, насамперед, літературу та інші частини культури, органічно пов'язані з мовою. Що стосується матеріальної культури, то вона залишалася традиційною і після тюркизації місцевого населення. Ставши самостійною, азербайджанська культура зберегла тісні зв'язки з іранською та арабською. Вони скріплювалися і спільною релігією, і загальними культурно-історичними традиціями[1].
Археологічні знахідки та збережені матеріальні пам'ятки свідчать про культурний розвиток проживаючих на території Азербайджану народів як в доісторичний (знахідки в Гобустані), так і в албанський періоди (храми в селах Кум і Лекит)[2]. З поширенням ісламу протягом багатьох століть розвивається мусульманська культура, будуються мечеті, медресе, мавзолеї, розвиваються переважно орнаментальні форми декоративного мистецтва. Входження до складу Росії на початку XIX століття дозволило народам, які живуть на території Азербайджану долучитися до російської і через неї — до світової культури. Корінний перелом намічається в культурному розвитку Азербайджану в радянський період. XXI століття відзначається модернізацією Азербайджану в культурній сфері
Внутренние воды Западной Австралии - это короткие и полноводные реки (речки) бассейна Тихого океана и конечно же Муррей и Дарлинг.
На Западном плато текущие там реки заканчиваются во временных озерах или болотах. Большая территория в Квинсленде, Северной территории и Южной Австралии площадью 1143,7 тысяч квадратных принадлежит к бассейну озера Эйр (один из крупнейших в мире бассейнов внутреннее го стока) . Наиболее значительные реки этого бассейна – Джорджина, Дайамантина и Купер-Крик обычно представляют собой лабиринты сухих переплетающихся русел, и только после дождей эти реки ми» гут разливаться на много километров, но их воды очень редко достигают озера Эйр. В 1950 году его котловина заполнилась впервые со времени колонизации материка европейцами.
