Праздничный трезвон передается в сюите для 2 фортепиано С.В. Рахманинова "Светлый праздник", посвященный празднованию Пасхи.
Человек должен приносить добро и дружбу. Польза такова, что человек друг дружке должен помогать, если у кого то горе то помочь в нужную минуту.
Пушкін всією душею любив Росію і дуже цікавився історією свого народу, вивчав літописи, історичні праці свого часу. З цієї любові та інтересу Пушкіна до історії народилися багато творів, у тому числі «Пісня про віщого Олега».
«Пісня про віщого Олега» переносить нас в те далеке минуле, коли наші предки (східні слов'яни) були язичниками.
Все, що оточувало їх: камені, трави, річка – наділялося людськими властивостями, здавалося їм живим. Всі явища природи слов'яни пояснювали існуванням і діями особливих надприродних істот – богів. Богів було багато. Одним з головних і шанобливих богів був Перун – бог грози і війни. Згідно з язичеськими віруваннями, душі померлих, загиблих на лайливому полі – полі битви, в січі – в битві, продовжували жити і після смерті. Над могилою насипали курган – могильний горб. Разом з небіжчиком клали в могилу ніж, кресало, посуд, пращ, зброю (щит, меч, лук, спис, сокиру, бойовий топірець з довгою рукояткою). Воїна ховали з конем – вірним другом і супутником військового життя, велику частину якого воїн древньої Русі проводив в сідлі . А ця балада була написана в Москві 1822р
<span>Отрывок из стихотворения "Песня молодости"
Сердце молодое веселится –
Все мы рады радостью одной.
И летит, крылатая, как птица,
Песня над свободною страной.
Этой песне юным сердцем вторю,
Гордости счастливой не тая:
В чистом небе и далеком море,
В щедром поле – молодость моя.
Если вдруг нежданно враг нагрянет,
Как один придем на зов страны.
Весь народ стальной стеною встанет,
Заслоним Отчизну от войны.
Яростною молнией горячей
Мы врага испепелим дотла.
Чтобы нас, как мать – смеясь и плача –
Родина героями звала.</span>
За ними треба доглядати, піклуватися)
