<em><span>За Володимира і за його сина Ярослава держава Київська була найсильніша й найелавніша.<em><span>Летіла зозуля з поля на долину, та й сіла кувати на мою калину.</span></em></span></em>
<em><span><em><span><em><span>Життя не має ціни, але воля дорожча за життя.<em><span>Труднощі мучать, зате розуму учать.</span></em></span></em></span></em></span></em>
<em><span><em><span><em><span><em><span><em><span>Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови.</span></em></span></em></span></em></span></em></span></em>
1. Я люблю ходити до (прийм.) школи.
2. Восени птахи відлітають у (прийм.) вирій.
3. Ми поспішали на (прийм.) урок.
4. Він вирізнявся з-поміж (прийм.) інших.
5. Україна - понад (прийм.) усе!
Я люблю займатися спортом,тому що люблю його.Я щодня займаюсь зарядкою,займаюсь тренуваннями...Якщо займатись спортом,то людина буде здоровою.А здорова людина - щаслива людина.
Не утворюються ступені порівняння. Прикметник досяг якісної ознаки
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
«А я вже перехватив».— «Як?». — «Та з'їв окраєць хліба, та дві паляниці, та два решета гнилиць».
Артіль міцна, як всі за одного, а один — за всіх.
Аршин на піджак, а два — на латки. Багач! Його сусіда чотирма волами оре! Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила. Біда біду перебуде — одна мине, десять буде. Брехень багато, а правда одна. В ліс їдуть, а на трьох одну сокиру беруть. В роботі «ох», а їсть за трьох. Вила гострі, а не один кінець мають. Вип'є і з'їсть за трьох дурних і за себе, четвертого.