У кімнаті моєї бабусі стоїть велика дерев`яна шафа
Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
<span>Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.</span>
Це слово - прислівник, а дана частина мови- незмінювана :-)
Н,В, двісті пять
Р,В, двохсот пяти
Д,В, двостам пяти
З,В, двісті пять
О,В, двостами пятьма
М,В, на двостах пяти
(прости что без апострофов - я спешила)
Дієслова доконаного виду означають дію, уже завершену, і відповідають на питання що зробити? Що зробив? Що зроблю? ...