1. В детстве Владимир и Маша дружили. 2. Владимир уехал учиться в Петербург. 3. Маша жила в поместье с отцом. 4. После смерти отца Владимир стал разбойником. 5. Под видом учителя Дефоржа он появился в имении Троекурова. 6. Маша была равнодушна к французу. 7. Дефорж застрелил медведя. 8. Маша заинтересовалась учителем. 9. Дефорж признался Маше, что он Дубровский, и пообещал свою помощь. 10. К Маше посватался князь Верейский. 11. Она попросила брата Сашу положить в дупло дерева кольцо. 12. Маша ждала Владимира, но он не приехал. 13. После венчания Маша отказалась уехать с Дубровским
<span>Маша Миронова-дочка коменданта Белогорской крепости,капитана Миронова. Сначала мы встречаем,молодую девушку,не очень привлекательную:"Тут вошла девушка лет осьмнадцати, круглолицая, румяная, со светло‑русыми волосами, гладко зачесанными за уши".Она скромна,застенчива,добра.Мама ее в разговоре упоминает,что приданого у нее нет и при этих словах Маша краснеет,а бывает,что и плачет. Но после она предстает перед нами совсем другой-она благоразумна,очень чувствительна,очень мила. В нее влюблен гвардейский офицер Швабрин,который в разговорах с другими пытается выставить ее "дурочкой",только потому,что ревнует ее и не хочет,чтобы кто-то еще обратил на нее внимание.А она привязывается к Петру Гриневу,чувствуя в нем родственную душу,его доброту,отзывчивость,честность, великодушие.Она признается ему в ответных чувствах после его признания ей ,без жеманства,открыто и прямо.Маша покоряется судьбе после отказа отца Гринева в благословлении на женитьбу сына на Маше,она как бы отдаляется от Петра.она считает ,что без благословления не будет счастья,но продолжает любить его. После всего пережитого,ее стойкость только укрепляется.Все окружающие тоже любят Машу за доброе отношение к людям,за ее отзывчивое сердце .Любят ее и Палаша, и Савельич,все для нее готова сделать попадья,хотя и рискует собой. Она скрыла от Пугачева правду о том ,что Маша -дочь коменданта крепости и его жены,казненных Пугачевым при обороне крепости. Швабрин прятал ее от Пугачева,говоря,что за дверью больная белой горячкой,якобы его жена .Гринев ненавидел Швабрина,он готов был его растерзать.Получилось так,что именно Пугачев освобождает Машу из лап Швабрина,который едва не поплатился жизнью.Швабрин делает ложный донос и Петра Гринева обвиняют в связи с Пугачевым,а значит в предательстве..После знакомства с Машей,родители Гринева полюбили ее; такую девушку нельзя не полюбить. Ведь она добилась того,чтобы ее приняла Императрица Екатерина-!!. Маша рассказала ей все-честно,просто ,без утайки.Царица поверила Маше.,взяла на себя ее содержание и...Гринева освободили.После родители Петра благословили Петра и Машу на брак.
</span>
Хто може однозначно розрізнити, де закінчується абсурд реальності, а де починається фантазія будь-якого письменника? З одного боку, життя настільки різноманітне, що в ньому можуть бути надзвичайні збіги обставин чи просто ситуації, що не вкладаються у звичні рамки, а з іншого, — хіба свідомі пись-менники-реалісти завжди дотримувалися лише фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документа, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалістичні твори спокійно можуть містити в собі символічний зміст, але є ще питання, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для віруючого — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто-густо не співпадають. Стовідсотково символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ, або навпаки: зовні реалістичні можуть виявитися відвертою брехнею. «Я реаліст, — казав про себе Габріель Гарсіа Маркес, — бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне… і вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю». Хоча ці слова стосуються роману «Сто років самотності», вони є справедливими для усієї творчості цього письменника, стиль якого був названий «магічною літературою». Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента… Краще розглянути це на конкретному прикладі. Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія, чи ні? Уже важко стверджувати однозначно. А те, що відбувається в оповіданні «Стариган із крилами» навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для віруючих події — цілком реальне. Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана із крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, як жінка, що перетворилася на павука, хтось не вірить своїм очам, хоча ніби й не дивується й шукає відповідні пояснення, а в цілому диво виявляється чимось зайвим у буденному житті. А тепер згадаємо деякі біблійні сюжети. Далеко не завжди янголи та святі з’являлися перед очі людям у небесному сяйві. Навпаки, перевіряючи моральний, духовний стан людей, вони приймали часом більш ніж скромний вигляд. Але ставлення людей до них вирішувало подальшу долю цілих міст і навіть народів: хтось отримував нагороду, хтось — покарання. Перед знищенням Содому й гоморри, наприклад, теж мала місце подібна перевірка.<span>Старий і немічний янгол нічого не дарує, нікого не карає і навіть нічого не пророкує.</span>
Приключения Тома сойера. Детская литература, проза, приключенческая.
Дядя Федор, кот и пес. Детская литература, проза.
А начало уже и раньше было – о знатных суммах, которые его светлость переправил в амстердамские и лионские кредиты. ... А он, уж из большого дворца, посылал к себе за своим военным секретарем Вюстом и сказал удвоить караулы в городе враз.
