Лісовий, лісник
Казковий, казкар
Водяний, водянистий
Водити
Як гарно в лісі восени, співають птахи і курличуть журавлі.
Як казка сяє в небі зірочка ясна.
Водій автобуса дуже приязно ставився до своіх пасажирів
Ще змалку нас учили, що природа — це велике багатство і її треба берегти. Все це вірно. Але в останні століття природа все більше страждає. А винуватцем цього явища є людина. Так, саме від людини потрібно охороняти природу. І ось чому. Людина давно втручається в природні процеси — змінює рельєфні поверхні, створює штучні озера та русла річок, розводить одні види тварин і рослин, знищуючи при цьому інші, добуває корисні копалини. Але про наслідки мало хто замислюється. Взяти хоча б повітря. На перший погляд як воно може зникнути? Але питання в тому, яке воно стало. Забруднене творіннями людини — автомобілями, трубами фабрик і заводів. А брудне повітря вбиває наші легені. Те ж саме з водою: відходи виробництв, які потрапляюють у воду, отруюють все навколо — рослини, тварин і людей. Таким чином, тут буде доречне прислів’я, яка говорить, що людство «рубає гілку, на якій сидить». Тому найголовніша задача людини — не забруднювати воду, ліс, повітря. Одним словом, не шкодити природі, а допомагати їй. Потрібно всього лише почати з себе: загасити багаття після відпочинку на природі, прибрати за собою сміття, зробити годівниці для птахів взимку, не зривати рідкісні квіти, та й взагалі не зривати рослини без потреби. Подумайте над тим, яким стане життя навколо нас, якщо ми самі все знищимо.
Сирота Наталка жила в кривобокiй халупчинi на околицi села. Була вона нiма i вродлива, наче квiточка.
У наймах Наталка заробила теля, з теляти виросла телиця. Була то єдина Наталчина втiха. Та довелося продати телицю сусiдовi, бо не було чого їсти.
Вечорами, коли череда верталася в село, Наталка стояла бiля ворiт.
Ось показувалася сiра телиця, вона була гарна, сита. Шерсть на нiй аж вилискувала. Телиця повертала до Наталки голову й мукала. Наталка прожогом кидалася до неї, обвивала руками її мiцну шию, починала цiлувати морду. Теличка стояла наче вкопана. Наталка виймала невеличку скибку хлiба, давала теличцi, а сама знов цiлувала мiцну сiру шию…
Тут на Наталку гримав пастух. Вона вiдпускала телицю, проводила рукавом по очах i сумно дивилася їй услiд. (За О. Кониським, 120 сл.)
Завдання
O Дiбрати синонiми до слiв прожогом, гримати, кривобока, халупчина.
O Написати докладний переказ.
Орiєнтовний план
1. Нiма сирота Наталка.
2. Єдина Наталчина втiха.
3. У чеканнi череди.
4. Гарна сита телиця.
5. Наталка цiлує телицю.
6. Скибка хлiба.
7. Наталка вiдпускає теличку.
Михайлик
Хлопцi зупиняються бiля дуба. Стьопка хапається за гiлку, обхоплює колiнами стовбур i дереться вгору. Тодi засуває руку в дупло. Коли вiн поволi витягує руку, Михайлик аж скрикує. У Стьопки миша, тiльки чудна, з крилами! Крила такi, як у сороки чи горобця.
Стьопка дає крилату мишу Михайликовi й наказує покласти в пазуху. Михайлик переборює огиду й страх i кладе. За першим кажаном iде другий, за другим – третiй. Виявляється, що кажани не кусаються, а лише дряпаються й то не дуже.
Тут чується шум. Вискакує лiсничий. Хлопцi кидаються навтьоки.
У хащах Михайлик з полегкiстю зiтхає. Сiдає i починає по одному витягати своїх невiльникiв та випускати на волю.
Звiрки махають перетинчастими крилами й летять низько над землею. Потiм сiдають, чiпляються за гiлляки кiгтями й зависають вниз головою.
Михайлик думає, що ненароком їх придавив. Садить одного звiрка на гiлку зверху, але той виривається й летить.
Нехай летить здоровий! Михайлик сам собi усмiхається та йде
Про походження і значення тризуба, як символу державної влади, стилізованого та спрощеного символу птаха, церковної чи військової емблеми українців існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Правдоподібно він був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою частиною українського народу. З княжої доби збереглися тризуби на золотих і срібних монетах князя Володимира Великого, який, мабуть, успадкував цей родинно-державний знак від своїх предків.<span>Існує думка що за допомогою тризуба слов'яни символічно зображали слов'янського бога Перуна, який, ймовірно був покровителем у тому числi й скіфів, котрі за Геродотом називали себе «соколотами» — тими, що поклоняються соколу.</span>