ЗустрІч старих преятилІв
Воспоменання друзІв У детсві
роповітьОсвоіх дотстиженях
Тату, а коли ми підем на рибалку?
мамо, спечи будь -ласка піцу.
дідусю,я дуже хочу поїхати з тобою до лісу.
бабусю,ну коли ми підем на качелі?
Маріє Дмитрівно ,коли наш клас піде до лісу?
Моя користь для моєї країни-це оберігати її,завжди співпереживати за неї,бо як каже Матір Тереза"Віддай світу найкраще,що маєш,і натомість одержиш жорсткий удар.І все ж,віддай світу найкраще ,що в тебе є!"Моя країна-це моя батьківщина,і я люблю її,і хоч моя поміч у чомусь буде маленькою,але в душі-великою.
Життя стало складнішим і водночас дріб’язковішим, але загальні закони людського існування, попри всю їхню банальність, залишилися незмінними. Тому біографія великого українського поета, який узяв від життя те, що сам вважав за потрібне, і заплатив за це встановлену ціну, сама по собі може навести лад у багатьох головах. Певна річ, ця історія не для невігласів, подібних до булгаковського персонажа — поета Рюхіна, який, дивлячись на пам’ятник іншого великого поета, шепотів: «Все, все, йшло йому на користь. Стріляв у нього цей білогвардієць, і роздробив стегно, і забезпечив безсмертя».
Щодо форми, то, на мій погляд, проект знято як цілком актуальну для сучасного телебачення «історію успіху» — як би дивно це не звучало у стосунку до цілком драматичної долі Тараса Шевченка. А з іншого боку — як іще можна назвати історію кріпацького хлопчика, круглого сироти, якому вдалося піднятися не те що з дна — з «піддону» тодішнього суспільства, стати визнаним художником, великим поетом, закохувати в себе аристократок, відчувати особисту неприязнь самого російського царя, а на додачу ще й стати національним пророком!
