(х л о п е ц") зв6 б7 скл2
1. Мотря стояла коло тину висока та здорова,така заввишки,як Карпо,з широким лобом, з загостреним лицем,з блискучими,як жар,чорними маленькими очима.
2. По другий бік тину стояла баба Кайдашиха,висока та суха,неначе циганська голка,в запасці ,в рясній білій ,як сніг,сорочці,в здоровій хустці на голові .
3. Ти бичуєш святу тишу землі скреготом фабрик, громом коліс,брудниш повітря пилом та димом, ревеш від болю, з радості, злості.
4. Ти хочеш будь моїм планом, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце…
Була на Запоріжжі Січ козацька, одна із фортець Гетьманщини. Вся козаччина воювала з ворогами землі нашої: з Кримським ханством, з Османьскою імперією ( Туреччиною ). Воювали шаблями, рушницями. У місячну ніч, у сонячний день захищали вони нашу Вітчизну. Відбувалися бої і на Запоріжжі, і на Львівщині, і на Хмельниччині, і на Київщині.
Вічну славу вони здобули тим, що боролися за те, щоб усі українці могли жити спокійно під золотим сонцем, до якого обертається соняшник.
<span>Язик до Києва доведе; у нашого Омелька невеличка сімейка; про мене, Семене, хоч всі на мене, аби я зверху; Настя носить булаву, а Іван плахту; що вільно панові, то не вільно Іванові; ростом з Івана, а розумом в болвана; збирається, як Маланка на весілля; думки Наполеона, а душа заяча; ніби Мамай пройшов; видеруть тебе, як Сидорову козу; який Іванко, така у нього і Маланка; Содом і Гоморра; за царя Гороха; у Сірка очі позичити; для нашого Федота не страшна робота; наша Парася на все здалася; пройти Крим і Рим; на городі бузина, а в Києві дядько; який Сава, така й слава; з Богом, Парасю, поки люди трапляються; у Крим по сіль; куди Макар телят не ганяв; канути в Лету, відкрити Америку.</span>
