Михайло Не великий, але плечистий i сильний, а з лиця мов у яко'i дiвчини лише, що над устами засiявся ледь помiтний вус. Дiвчата в селi знали добре, який вiн був, одначе вiн держався вiд усiх так далеко, що здавалося вiн когось бо'iться, був такий соромязливий i замкнений, що нiхто не мiг про нього сказати, щоб глядiв за одною довше нiж за другою. Такий був Михайло! Вiн завжди допомагав батьковi, i той завжди говорив, що :"Михайло менi помiчник, вiн менi як права рука, в усьому менi допомагаэ, за всiм доглядаэ, любить землю." Сава говорив про брата :" Михайло баба, хоч i сильний, як медвiдь, i плечi у нього як у великана..." Рахiра Не любила працювати, пленталася цiлими днями бездiльно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що бачила, особливо це мало бути щось дрiб'язкове, або ставала там де газдинi бiлили сво'i полотна, щоб пiсля цього при нагодi вкрасти незамiтно пiд пахву. Михайло говорив Савi :"Сором нам робиш, Саво! Ти любиш дiвчину пусту, що на не'i хлопцi не глядять, що ii за жiнку порядний хлопець не вiзьме. Вона погана, циганка. Чи вона причарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очi, як у чортицi або у голодно'i собаки.'' Батьки казали Савi, що грiх кохати свою сестру(була 2рiдна сестра), але вiн не слухав iх. Сава Вiн був високий ростом, вищий за свого брата, але нiжно збудований, як мати. З лиця подобав також на не'i i був гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собi щось зимне й неспокiйне. З його нiжного, майже дитячого обличчя вражав погляд чогось прикрого i вiдручував вiд себе. Очей вiн не унаслiдував вiн анi вiд тата, анi вiд мами. Коли очi Iвонiки були дзеркалом само'i доброти його сердця й чесноти, а погляд у Марiчки був м'який, звичайно глибокий, зажурений в усмiху несказано лагiдний i гарний, то Савинi очi великi й сивi, не мали нiчого спiльного з його дитячо-молодим обличчям. Коли вiн полюбив Рахiру, то хлопця не мов пiдмiнили, став гiрший, лiнивiший i твердiший, ненавидить працювати, землю, брата та батькiв, в деякiй мiрi, оскiльки вони були працьовитi i Михайло 'iм допомагав. Михайло каже про Саву :" Вiн ще малий, дурний, i трохи впертий, але вiн добрий хлопчисько!" Анни вибач ненаписала ( написала все що нам задавали)
Неизвестный остров 2 огромная пещера 3 крепкое вено в подарок 4 ужасающий хозяин 5 план Одессея 6 спасение 7 проклятье Полифема и это миф а не легенда.
1."...Ось над нами в небі зоряний Віз. Він іде Чумацьким шляхом,але це й дороги людей"2.Краси людини без землі й краси землі без людини нема.<span> 3.Найвища радість людини-орати і сіяти. </span>
