До 2 малюнку.не потрібно тікати від свого страху, потрібно його подолати.(Щось на прикладі цього речення)
По поверьям народов Востока, «рубин придает его обладателю силу льва, бесстрашие орла и мудрость змеи. Он способствует чарам любви и страсти. Рубин не следует показывать детям и буйволам: ребенок может испугаться его яркого цвета, а буйвол — разъяриться». О рубине сложено немало преданий и легенд.
В бирманской легенде о происхождении рубина рассказывается об орле Лале, жившем за рекой Иравади, высоко в горах, в одной из кремниевых пещер. Лал был из очень красив и силен, и не только птицы, но серны, джейраны и даже саблерогие антилопы избегали встреч с ним. А ночной разбойник — страшный когтистый филин — с утра до ночи отсиживался в дупле старого текового дерева, пока орел летал над горами. Шли годы, менялись русла рек, рушились в пропасти подточенные горными ручьями скалы, и на груди у орла появились предвестники старости — белые перья. Теперь он пролетал над горами, лесом и кунжутными полями уже не двадцать кругов, а всего лишь десять. С каждым годом Лал сокращал радиус своих полетов. А однажды, желая взлететь высоко в лазурное небо, расправил свои широкие крылья, но не смог оторваться от земли. И понял тогда Лал, что близится к концу его орлиный век. Теперь он уже не мог догнать серну или косулю и довольствовался тем, что залетал в лес и опустошал птичьи гнезда.
Підсніжник - це квітка весни.
Ще навкруги лежить сніг, а він вже пробиває собі дорогу до сонця. Спершу з-під трави видніються невеликі зелені листочки. Згодом появляються білі голівки на тендітному стебельці. Квітка має три ніжних пелюстки. Ростуть ці чудові квіти густими білими острівцями. Навколо поширюється чарівний аромат.
Підсніжник занесений до Червоної книги України.
Осінь. Вона тихо і непомітно піді йшла до нашого парку. Ми зразу відчули її прохолодний подих. Дерева стоять в тривожні задумі. Ось кремезні дуби , мов вартові. Осінь не торкнула їх своїм пензлем, але листя дуба якось по-особливому дзвенить, як бляшане. На березах ледь пожовкли листочки. Лиш ялини стоять пишні та зелені. Ми підійшли до нашої річечки. Вода в ній темна. А по її холодному плесу, мов золоті кораблики, пливуть кленові листочки. Над річкою схилилась горобина. Жовті листочки весело тріпотіли на вітрі, а кетяги ягід ще жовті, бо не було морозу, від якого вони червоніють. Прощаємось з красою осіннього парку. Повертаємось до школи, під ногами шарудить килимок першого опалого листя. Хороше, урочисто, і трішечки казково.
