<span>Мои друзья, которые живут в нашем дворе, жалуются. <span>В некоторых специализированных школах, где они учатся; нет уроков труда. </span><span>Мне повезло. </span><span>В нашей школе и предмет такой есть, и хорошая мастерская. </span><span>Папа тоже говорит, что настоящий мужчина, какой бы великим человеком он не стал, должен уметь что-то делать своими руками. </span>Хотя бы в юности попробовать.</span>
<span><span>К весне решили сделать скворечники. </span><span>Наш учитель труда, Вячеслав Абрамович, инициативу поддержал. </span>Он очень хороший специалист - и объясняет все понятно, и за любым станком работать может.</span>
<span><span>А начали мы с чертежа. </span><span>Это только так кажется, что изготовить скворечник просто. </span><span>Раз дощечка, два дощечка ... Некоторые пытались - и сколотили какой-то кособокий ящик. </span>Теперь научились.</span>
<span><span>Преподаватель проверил чертежи, уточнил размеры, исправил ошибки. </span><span>Теперь за дело! </span><span>Вырезали нужных размеров доски. </span><span>Обработали их напильником и наждачной бумагой. </span>Просверлили маленькие отверстия на станке и по ним вручную сделали аккуратный, нужного диаметра леток - «дверь» для птиц.</span>
<span><span>За два уроки не справились, собирали свои изделия неделю. </span><span>Над каждой скворечником работали два-три ученика, и всего их вышло пять. </span><span>Учитель похвалил за старание и отличное качество. </span><span>Прилетайте скорее, пернатые гости! </span>Посмотрим, какую оценку нам поставите вы.</span>
Приживутся птицы в домике - значит выставят нам отличную оценку.
<span>
</span>
За - префікс, грож - корінь, у - суфікс (залишок від -ува-), є - закінчення, загрожу - основа.
Пір - корінь, ячк - суфікс, ом - закінчення, пір"ячк - основа.
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності».
Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Коли почав роботу її потрібно завершити,щоб не залишати на потім. Коли я гуляв на вулиці увечері друзі запропонували розійтись,щоб зустрітися завтра.
Настало літо. Я поїхала до моря відпочивати. Коли я приїхала то відразу пішла дивитись яке тут море. Прийшла до нього і подивилась. Воно було таке синє і велике. Потім я сіла на пісок біля моря. І дивилась на його хвилі. Мені подобались звуки хвиль і бризгів води. А вода в моря була солона.
Ось як я провела час біля синього моря!
