Проблема впровадження другої державної мови в Україні з кожним днем тривожить все з більшою силою. Чи захоче кожен громадянин говорити російською мовою, чи ми патріоти України, патріоти нашої незалежної, суверенної держави будемо терпіти, я б навіть сказала це приниженя української нації. Чому б це і Російській Федерації не зробити українську мову своєю другою державною, чому ми українці повинні підкорятися цій безглуздій і не потрібній справі? Я давно думала над цим питаннням і дійшла висновку, що ніяка інша мова не зможе замінити мені моєї рідної, солов'іної, незалежної, так так саме незалежної мови, яка нікому не повинна нічого доказувати. Отже, я категорично проти впровадження російської мови, як другої державної в Україні. Ми українці і повинні говорити, шанувати, плекати, гордитися своєю материнською мовою, бо саме з допомоги неї ми можемо вилікувати, зробити радісно на душі, освідчитись. Тому, не забуваймо, хто ми, де народились, і саме якою мовою повинні розмовляти.
<span>Коли мій син приносить незадовільну оцінку, дружина запитує з трагедійними нотками вголосі:
— Це що?.. Що це таке?!
І тиче пальцем у сторінку щоденника, де стоїть «двійка» або навіть «трійка», схожа на злющого шершня: така ж маленька голівка, таке ж велике, хижо націлене черевце з гострим жалом на кінці. Тож дружина тиче пальцем у того шершня так, немов хоче зігнати його зі сторінки щоденника, і все допитується:
— Що це таке, я питаю?..
Син мій — ані слова у відповідь. Тільки палахкотять відстовбурчені вуха. Чого вони в нього такі великі й червоні? Невже і в мене колись були отакі? Не добившись відповіді на перше питання, дружина переходить до іншого:
— Розказуй, що ти там накоїв?
Цього разу голос у неї такий, наче вона запитує: кого там зарізав?
Обличчя сина приходить у рух. Часто скліпують повіки, посмикуються щоки, розтуляються й затуляються губи, посіпується гостреньке підборіддя, а розвихрений непокірний «півник» на голові стирчить наївно й беззахисно.
— Ми, той... Я, той... Ну, бігали... — починає мій син видушувати із себе слова. — А тоді, той... каталися...
— На чому каталися?
Син мій здивовано дивиться на маму: як вона не розуміє найелементарніших речей! На чому ж іще можуть кататися порядні хлопці, як не один на одному!</span><span>
</span>
Соловейку,як ти гарно співаєш
Я тебе,<span>мій рідний краю,люблю більш за все на світі
Що будемо робити</span><span>, шановна громадо?
Любі друзі,чи гарно я співаю?</span>
Як вам вдається стримувати гнів, я вами захоплююсь. Мені потрібно брати приклад з вас.
Сьогодні-[с'огодні]-8б.,7зв.,3 скл.
пам'ятай-[пам'йатай]-7б.,8зв.,3скл.