Ось і прийшла осінь. Тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. На вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій. Старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. Знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. На зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів. А там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. Дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинутьз себе останнє листя. Затихне парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні. Де ж ти, літо, поділось, куди подалось? Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось. Але парк не почуває себе самотнім. Жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. І діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. А ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року шедра на гриби. Гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він злітом і прислухається до кроківзими. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання
За милу душу – охоче зробити.
Ангельске терпіння – безмірне і доброзичливе терпіння.
Ввести в оману – обдурити.
Заварити кашу – затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками.
Аж з медом та з маком – сказати щось облесливо, нещиро, удавано доброзичливо.
Викинути з голови – забути.
Авгiєвi стайні - звичайна запущенiсть, бруд, безлад.
Обвести навколо пальця - спритно обдурити, перехитрити кого-небудь.
Хоч в око стрель - дуже темно.
Хоч голки збирай - видно, ясно.
Заспіваю, — розвернулась
Висока могила,
Аж до моря запорожці
Степ широкий крили.
Отамани на бенкеті,
Неначе на раді,
Походжають, розмовляють;
Вельможна громада
Не втерпіла, ударила
Старими ногами.
Надворі світає;
Погас місяць, горить сонце.
Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Все йде, все минає — і краю немає.
«Невесело, сину:
Дніпро на нас розсердився,
Плаче Україна...»
А за раду спасибі вам,
За раду лукаву.
Благослови, кажуть, батьку,
Поки маєм силу;
Благослови шукать долю
На широкім світі
Добридень же, тату, в хату,
На твоїм порогу,
Благослови моїх діток
В далеку дорогу
Природу как дети мусарят и не уважают природу
