В кладовой леса, кроме ягод, грибов и орехов, большое место занимают травянистые съедобные растения. В нашей стране насчитывается более 200 видов пищевых растений, которые издавна используются вместо овощей и зеленых культур. Некоторые дикие съедобные растения образуют сплошные заросли на обширных территориях, только протяни руку и возьми – вот они, дары природы, не стоящие человеку ни трудовых, ни материальных затрат. Усилия и время, проведенное за сбором трав, не только обогатят наш стол, сделают более полноценным повседневное питание, а еще и окупятся здоровьем, снимут нервное напряжение. Пусть чувствуется усталость от долгого хождения по лесам и лугам, но как насытились кислородом легкие, как хорошо дышится после прогулки! Любители сбора пищевых и лечебных трав называют свое увлечение «зеленой охотой». Да, эта охота не менее увлекательна, чем тихая охота за грибами.
В наши дни многие дикорастущие растения оказались незаслуженно забыты, а ведь они представляют энергетическую пищевую ценность: к осени в корнях, корневищах и плодах накапливается много крахмала, инсулина, сахаров, белков, в семенах – жиров. По калорийности дикие растения не уступают культурным. Отдельные травы, например, крапива, сныть, щавель, хвощ, значительно превосходят по содержанию витамина C многие овощи и плоды. Дикорастущая зелень нужна не только для повышения калорийности пищи, которую можно восполнить за счет других продуктов, но и для улучшения вкусовых качеств, для обогащения рациона питания витаминами, микроэлементами и другими биологически активными веществами. Многие дикорастущие растения, будучи одновременно пищевыми и лечебными, используются диетологами и гигиенистами.
Капуста, редька, пастушья сумка
Земноводні, або амфібії - наземні хребетні тварини, які мешкають у місцях з високою вологістю, або біля водойм. На личинковій стадії їхнє існування пов'язане з водоймами, адже вони не мають оболонок, які б захищали від пересихання. За морфологічними і біологічними ознаками, земноводні займають проміжне місце між власне водними і власне наземними організмами.
Розглянемо особливості будови земноводних на прикладі жаби, ряду Безхвості.
Покриви тіла: шкіра гола, без волосяного покриву; залозиста, у деяких інших видів земноводних залози виділяють отруту.
Скелет: Шийний, тулубовий, крижовий, хвостовий відділи. Шийний і крижовий відділи завжди мають по 1 хребцю, тулубовий - від 7 до 100 хребців, у жаб в хвостовому відділі одна кістка - уростиль, складена з 12 зародкових хребців личинки. Зачаткові ребра є лише у хвостатих. Кістки здатні до кровотворення. Череп складається в основному з хрящів. Скелет кінцівок має типову для всіх хребетних тварин будову.
Дихальна система: Земноводні дихають шкірою та легенями , що мають вигляд парних комірчастих мішків, але їх личинки дихають зябрами.
Кровоносна система: Серце трикамерне складається із двох передсердь і шлуночка. У жаби ніби три кола кровообігу - велике, мале, і третє, яке з'єднує велике і мале.
Нервова система: має центральну й переферичну системи. Центральна нервова система складається з головного та спинного мозку. У голвному мозку є: довгастий мозок, міст, мозочок, середній, проміжний та кінцевий мозок. Очі захищені повіками( верхньою, нижньою та миготливою). Середнє вухо відділено від середовища барабанною перетинкою, яка з'єднана з єдиною слуховою кісточкою - стремінце. Орган рівноваги представлений півколовими каналами, сполученими з внутрішнім вухом. Амфібії - перші наземні тварини, у яких з'явився голосовий апарат.
Видільна система: Продукти дисиміляції частково виводяться через шкіру та легені, а більшість їх виводиться нирками.
Розмноження: Амфібії роздільностаттеві. Запліднення переважно зовнішнє, розвиток личинки відбувається у водному середовищі з метаморфозами.
Відносно риб їх рівень організації ускладнився появою: п'ятипалих кінцівок, поява та розвиток легень, голосового апарату, розділення передсердя на дві камери, двох кіл кровообігу та розвитком нервової системи та органів чуття.
1. из зерна
2. семена подсолнуха
3. пшеница
Аппара́т (ко́мплекс<span>) </span>Го́льджи<span> — мембранная структура эукариотической клетки, органелла, в основном предназначенная для выведения веществ, синтезированных в эндоплазматическом ретикулуме. Аппарат </span>Гольджи<span> был назван так в честь итальянского учёного Камилло </span>Гольджи<span>, впервые обнаружившего его в 1898 году.</span>
