Мы живем, наша жизнь не бесконечна. За свою жизнь мы сочиняем, изобретаем, пишем картины. Мы дарим свою жизнь, частичку себя чему-то более совершенному, высокому. В чем смысл? Никто не знает...
Слова великого скульптора, художника, изобретателя, Микеланджело «название темы» заставляют задуматься нас о многом.
Говорят, художник должен быть беден. Я могу сказать с уверенностью - нет! Люди творцы они не бедны, они богаты, богаты душой, теми чувствами, которые они вкладывают в искусство, в будущее, в нас.
Мы будем чувствовать настроение, образ того, кто дарит нам частичку себя, кто пишет, сочиняет, делает вклад себя.
Сколько бы не прошло веков, но те люди, те образы людей, останутся. Однако образ, им запечатлённый, веками будет согревать сердца...
Вида всего три: фонетическое, лексическое, синтаксическое
А вот отраслей этих средств довольно таки много. Все отмечено на картинке.
http://bodnia.ru/index.php/pravilo-v-papku-literatura/188-sredstva-vyrazitelnosti.html
Вот здесь ты найдешь дополнительную информацию
Отметь, как лучший ответ, пожалуйста!)
«ПАВУТИНКА» АНАЛІЗ «Павутинка» аналіз твору Р. Акутаґави викладено в цій статті. «Павутинка» аналіз Жанр. Філософська новела (твір короткий за обсягом, має одного головного героя – Кандату; розповідається про два епізоди з його життя; сюжет твору напружений: читач весь час очікує, чи дістанеться Кандата раю; фінал несподіваний. Автор порушує важливі питання людського буття — сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму, відповідальності за свої вчинки) Тема: протистояння добра і зла, Будда дає шанс Кандаті вибратися з пекла. Ідея: утвердження принципів гуманізму; тільки добрі справи допоможуть досягти гармонії із собою, жити в добрі і злагоді зі світом; людина несе відповідальність за кожний свій вчинок. Головна думка — Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Існує вища справедливість, і за все прийде розплата. Художній простір — події відбуваються у потойбічному світі: у раю та в пеклі Художній час чітко прописується лише для подій, що відбуваються в раю: з ранку до полудня. Саме цей час асоціативно пов’язаний із сонцем, світлом, красою, добром та гармонією, що панують у раю. У пеклі час зупинився. В цій «безодні» панує суцільна темрява Композиція. Три частини: Рай → Пекло → Рай. (композиційний прийом – обрамлення) Реальне і алегоричне у творі «Павутинка» РеальнеАлегоричне Кандата ─ великий лиходій. Можливість спокути гріхів Рай. Пекло. Павутинка з грішниками «Павутинка» сюжет Одного ранку Будда бродив на самоті по берегу райського лотосового ставка. Він зупинився в роздумах і раптом побачив все, що творилося на дні лотосові ставка, що доходило до самих надр пекла. Там, внизу, товпилося безліч грішників. Погляд Будди впав на одного з них. Звали його Кандата, і був він страшним розбійником: вбивав, грабував, підпалював, але він зробив одну добру справу. Якось в гущавині лісу він мало не наступив на крихітного павучка, але в останню мить йому стало шкода тваринки і він прибрав ногу. Будда захотів винагородити розбійника за добру справу і врятувати його з безодні пекла. Побачивши райського павучка, Будда «підвісив прекрасну срібну нитку до зеленого, як нефрит, листу лотоса» і опустив її кінець у воду. Павутинка стала спускатися вниз, поки не досягла глибин пекла, де Кандата разом з іншими грішниками терпів люті муки в Озері крові. Раптом він підняв голову і почав вдивлятися в темряву. Він побачив, як з неба до нього спускається, поблискуючи тонким промінцем, срібна павутинка, немов побоюючись, як б її не помітили інші грішники. Кандата заплескав в долоні від радості. Схопившись за павутинку, він почав щосили дертися вгору — для досвідченого злодія це було справою звичною. Але від пекла до неба далеко, і Кандата втомився. Зупинившись перепочити, він глянув униз. Він піднявся так високо, що Озеро крові сховалося з очей, а вершина страшної Голковий гори була під ногами. Він радісно закричав: «Врятований! Врятований!». Але побачив, що безліч грішників обліпили павутинку і повзуть слідом за ним все вище і вище. Кандата злякався, що павутинка може порватися і він знову потрапить в пекло, і закричав, що це його павутинка і він нікому не дозволяв підніматися по ній. І тут павутинка, до того часу ціла і неушкоджена, з розірвалася саме там, де за неї чіплявся Кандата, і він полетів вниз. Будда все бачив. Коли Кандата занурився на саме дно Озера крові, Будда з засмученим обличчям продовжив прогулянку. Композиція «Павутинка» Експозиція — Будда прогулюється в раю. Зав’язка — Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому допомогти. Розвиток подій — негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю. Кульмінація — Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. Розв’язка — павутинка обривається над головою Кандати, грішник тепер назавжди летить у пекло. Епілог — Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс..
воротился старик ко старухе рассказал ей великое чудо я сегодня поймал было рыбку золотую рыбку непростую по нашему говорила рыбка домой в море синее просилась дорогою ценою откупалась откупалась чем только пожелаю не посмеял я взять с нее выкуп так пустил я ее в синее море старика старуха забранила дурачина ты простофиля не умел ты взять выкупа с рыбки хоть бы взял ты с нее корыто наше то совсем раскололось . Вот пошел он к синему морю види море слегка разыгралось стал он кликать золотую рыбку приплыла к нему рыбка и спросила чего тебе надобно старче ей с поклоном старик отвечает смилуйся государыня рыбка разбранила меня старуха не дает старику мне покою надобно ей новое корыто наше то совсем раскололось отвечает золотая рыбка не печалься ступай себе с богом будет вам новое корыто еще пуще старуха бранится дурачина ты простофиля выпросил дурачина корыто в корыте дурачина ты к рыбке поклонись ей выпроси уж избу вот пошел к синему морю стал он кликать золотую рыбку приплыла к нему золотая рыбка чего тебе надыбно старче ей старик с поклоном отвечает смилуйся государыня рыбка еще пуще старуха бранится не дает старику мне покою избу просит сварливая баба отвечает золотая рыбка не печалься ступай себе с богом старуха сидит оп окошком на чем свет стоит мужа ругает дурачина ты простафиля выпросил простофиля избу воротись поклонись рыбке не хочу быть черной крестьянокой хочу быть столовою дворянкой ( спрашивает у рыбки потом рыбка отпровляет его домой.
Извини дальше не помню