В оповіданні А. П. Чехова "Товстий і тонкий" йдеться про зустріч двох приятелів дитинства. Ця зустріч приємно здивувала і "товстого", і "тонкого". Щирість та радість заполонила їхні душі. Приємна несподіванка піднесла друзям настрій, вони розчулено згадували роки навчання у гімназії. Потім друзі почали розповідати про свої досягнення на службі. Під час цієї розмови з'ясувалося, які чини посідають зараз колишні приятелі. Один з них має чин набагато вищий, ніж у другого. Поведінка та зовнішній вигляд чоловіка, який мав нижчий чин, відразу змінилась: він зблід, скам'янів, обличчя скривилось в усі боки розлогою усмішкою. У його мові з'явився принижений тон.
Його друга неприємно вразила ця зміна. Він хотів заперечити, але на обличчі першого було написано стільки благості, нудно-солодкої шанобливості, що його стало нудити. Він недбало простяг руку та відвернувся.
Чехов називає першого друга "тонким", а другого "товстим". Цим автор підкреслює різницю в їхньому добробуті, поглядах на життя. На початку оповідання ми дізнаємося, що від "товстого" пахне добрим вином та чудовою їжею, а від "тонкого" — шинкою та кавою.
Чоловік "тонкий" асоціюється з людиною заздрісною, дріб'язковою, жовчною, здатною на лестощі. З оповідання ми дізнаємося, що "тонкий" ще в дитинстві був наклепником. Його дріб'язковість проявляється в тому, що він хизується виготовленими підцигарниками, скаржиться на своє життя.
Після несподіваної звістки про високий чин "товстого" "тонкий" згорбився, зіщулився. Його родина перейняла цей настрій: підборіддя жінки стало ще довшим, син виструнчився.
А. П. Чехов спостеріг, що у житті товстий чоловік асоціюється з людиною доброзичливою, привітною, щирою. "Товстий" першим помітив свого друга, радісно гукнув його, назвав "голубчиком". Його радість була щирою. "Товстий" зморщився на підлабузництво "тонкого". "Товстому" не сподобалось приниження друга.
Назва твору, на мій погляд, дуже виразно відповідає характерам героїв, а в житті має узагальнюючий характер.
Вы спросите,почему человек является врагом сам себе? Всё просто. Почти каждый человек,представляя свою проблему самой трудной и нерешаемой,начинает накручивать себя на худший исход ситуации,из которой,как им кажется,нет выхода. У многих людей,из-за рутины и грустных,скучных трудовых будней частенько меняется настроение и они,вымещая свою злость на родных и близких им людям,не замечают,что делают им больно. Получается,что хуже они этим делают не только себе,но и окружающим. А всё это нервы,нервы и ещё раз нервы. Как говорится,нервные клетки не восстанавливаются. И это верно! Тем самым,человек наживает себе кучу проблем со здоровьем. Он становится врагом своему здоровью. Нужно быть более спокойным,терпеливым. Но это только одна,по моему мнению,самая важная причина,которая обосновывает то,что человек - сам себе враг. И не просто враг,а злейший враг.
<span>В деревенских домах мы часто видим на стенах множество фотографий - в рамках, а часто в одной большой рамке - много разных фотографий. Так было например, у моей бабушки. Там буквально вся жизнь была запечатлена - дети, свадьбы, военные фото, солдатские фото дедушки, погибшего на войне. Вот и получается, что по фотографиям можно восстановить историю народа. В городах такие обычаи наверное, меньше встречаются, в городских квартирах на стенах вешают репродукции картин, фотообои и т.д.</span>