Щука,акула,карась,камбала, осетр семга лещ судак карп
Дорогий туту!Життя без тебе, як пташці без крил.Моє життя переповнене смутком я сумую за твоєю посмішкою,добротою та за твоïми лагідними словами.Ти для мене все. Я тебе з не терпіням чекаю.
1) Захар Беркут казав, що сім'я Беркутів ніколи не сплямують своїх рук і серця, тому що Беркути радше самі загинуть, ніж загинуть інші люди через них.
2)<span>Батьки і браття! Нинішня наша побіда – велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу, громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці розіб’ють нашу громаду. Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі. Але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом. Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! Передавайте ж дітям і внукам своїм вісті про давнє життя і давні порядки. Нехай живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!
3)А
</span>
Я прийшов у осінній ліс,як там красиво іще співають пташки які не полетіли в теплі краї .Милуючись лісом я замітив дивний кущ,підійшов до нього і зачарувався його красою.На ньому були червоні кетяги я простяг руку і один кетяг зірвав.Дивлячись на калину я уявив собі,що лісова Мавка з калини робить собі намисто,або вплетає у вінок з осіннього листя.Аж ось мою уяву перервала тиша,замовкли пташки.на землю впала чиясь тінь-то пролетів яструб.Пташки знову заспівали,радіснозаграли, защебетали.На дворі стало похмуро,збирається дощ я поспішив додому.Ідучи по доріжкі я натрапив на диво квітку але їїзривати неможна,вона занесена у Червону книгу.