«Хочеш пізнати людину — наділи її грошима та владою» — говорить народна мудрість. І, як свідчить світова література та життєвий досвід, у переважній більшості випадків вони «псують» людину. Отже, гроші і влада — зло? Спробуємо дати відповідь на це питання.
Гроші — це «вічна» проблема. Одні не знають, де їх взяти, а інші — куди їх подіти, щоб отримати ще більше. Яскравим прикладом цієї проблеми є п’єса І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».
Головний герой п’єси, Калитка, так визначає місце грошей у своєму житті: «Гроші — всьому голова». І дійсно, вони заполонили не лише розум Герасима, а й душу. Все у своєму житті і житті рідних йому людей він вимірює грошима. Протягом п’єси ми бачимо, як у Калитці гине людина, бо стяжательство і скнарість беруть у ньому гору. Ми здогадуємося, що колись Калитка, можливо, був доброю людиною. Він працьовитий, любить землю. До неї він із ніжністю промовляє: «Ох земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! І все то гроші, гроші, гроші». Герасим уже давно втратив ніжні почуття до своєї дружини. Він розуміє, що вона працьовита, «з діжі рук не виймає з ранку до вечора», але при цьому він не здатен навіть на елементарну вдячність. Коли Параска попросила запрягти воза, щоб з’їздити з Мотрею до церкви, Герасим відповів, що «коні за гроші куплені». Більше того, він міг і побити дружину. Не раз, за її словами, вона із синцями ходила.
Не краще Калитка ставився і до свого сина Романа. Хлопець виріс працьовитим та слухняним, але для свого рідного батька він також був товаром. Спочатку Герасим пообіцяв дати згоду на одруження Романа та Мотрі, які кохали одне одного. Та зробив він це лише з однією метою, «щоб вона старалася в роботі». А насправді Калитка мріяв про одруження свого сина з донькою Пузиря, і найбільше його турбувало питання, скільки за нею дасть батько посагу. Але найгірше те, що в душі і свідомості самого Романа вже проростало зерня прагнення до наживи, посіяне батьком. Він не противиться волі родителя, з легкістю зраджує своє кохання до Мотрі, бо і для нього сенс життя вимірюється грошима, а не сімейним благополуччям та людськими стосунками. Роман не засуджує батька і за те, що видаючи заміж дочку, він не додав п’яти тисяч посагу. Те весілля перетворилося па загальну бійку, та ніхто не переживав з цього приводу. Роман ще і скористався з нагоди — зібрав волосся, «яке літало по хаті, як павутина восени, щоб дурно не пропало», і зробив два квачі підмазувати колеса дьогтем. Обидва герої вражають нас своїм цинізмом. Роман сумнівається, чи одержать вони посаг від Пузиря, але Герасим впевнений: «Я обманю хоч кого, мене чорта лисого обманить хто».
Та не так сталося, як гадалося. Бажання отримати гроші за будь-яку ціну, навіть злочинним шляхом, затуманило розум Калитки, приспало його обережність, заполонило свідомість і підсвідомість (йому навіть уві сні снилися гроші). Таким станом Герасима і скористався єврей, який запропонував купити у нього фальшиві гроші. І… жадібність, як жива істота, перемогла Герасима Никодимовича зсередини. Вона зруйнувала мури людської совісті, які тримаються на честі й моралі. Вона знищила у людині людину. Вона хотіла позбавити Калитку найціннішого — життя. А він і не противився, бо для нього «краще смерть, ніж така потеря». Отож, жадібність до грошей і людські цінності — явища несумісні.
А злива так само швидко почала відходити, як надійшла.
Як тебе та не любити, краю, мій ти краю.
Не треба правду говорить цвітасто.
<span>Жити чесно, трудитися для людей учили його і вдома, і в школі.
</span><span>Для того щоб бути у формі, потрібно багато працювати над собою.
</span><span>Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.</span>
<span>Люблю спотерігати або читати у газетах про нові досягнення нашої держави , про її економіку , екологію , мову . Це все радує серце і душу . Адже кожен українець , якщо навіть він і не вважає себе ним ,але народився в Україні все, ж таки радіє новим успіхам, душу його , хоч трошки , але тривожать її падіння і невдачі .Крок за кроком , то піднімаючись , то опускаючись на сходинки , які ведуть у майбутнє, Україна рухається вперед, не відстаючи від інших . звичайно, бувають і падіння, і різкі підйоми, але все це ніщо порівняно з минулим і з тим, що чекає нашу країну в майбутньому . Можливо, буде краще . На це покладають надію усі громадяни України, але можливо…Якою ж буде Україна в майбутньому, наприклад у 2020 році ?Україна . Київ . 2020 рік . Чудові дерева і дивні квіти яскравих кольорів на клумбах . Машини, які можуть замінювати літаки, на дорогах, люди у вбранні моди 2020 року . В магазинах все роблять комп ютери. На фабриках і заводах замість людей працює техніка . Все модернізовано до вищого атунку, що робить життя людей прекрасним сном . Колишнє місто героїв тепер стало центром нових досягнень країни . Все в ньому цвіте і розвивається . А повітря, яке воно тут чисте . Що ж це ? Хіба відходи фабрик і заводів не виносяться в атмосферу і не забруднюють її? Дивно ?! А нічого дивного. Тепер техніка робить все: забруднене повітря збирається у спеціальні герметичні блоки , де очищується і виходить в атмосферу, а відходи знищуються і не приносять шкоди . Тепер люди дихають чистим киснем завдяки техніці і обладнанню . А Дніпро, одна з найбільших річок Європи, що ж з ним ? Мабуть, забруднений, бо відходи фабрик потрапляють у воду . Та ні ! Він чистенький, прозора очищена водиця несеться у далекі моря, які також чисті до нестями . Яка краса, як приємно жити в такій чистоті . Це природа така чиста, а люди ? Чи пам ятають Шевченка, Франка, Українку, яким став їх духовний світ ? Ні, не забули вони предків. Пам ятають письменників, діячів культури і патріотів України, а духовний світ їх трішечки змінився . Люди дбають про природу, не забруднюють воду, повітря; вони ведуть себе як найрозумніші істоти на Землі; які можуть забезпечити себе і свою державу чистотою, достатком, здоров ям, бути патріотами рідної країни.Це в столиці все так прекрасно, а що ж там, за межами центру, що ж за Києвом ? Мабуть, Київ є чистим лицем забрудненої, збіднілої країни, яка загубила свій духовний світ .мабуть, там усі живуть у бідності, немаючи нічого, дихаючи брудним повітрям, знищуючи природу . А ліси , поля , ріки , лани забуті людьми . Ні , люди не забули ні про кого . Всюди чистота і порядок . Поля , що вранці покриті росою , прогріваються сонцем , пахнуть усіма барвами квітів, кольори яких зливаючись, утворюють веселку, живу веселку трав . Ліси , де все спокійно , і лише спів птахів порушує цей спокій , в яких тварини створили світ і живуть своїм життям не ворогуючи з людьми . А це що ? Це – маленьке оленя . Воно заблукало? А , тваринка голодна ! І не боїться підійти і їсти з рук . Яка краса , як чудно і цікаво . Істоти, дикі неприручені істоти , які спокон віків боялись людей , тепер їдять з їх рук, підходять до них .А птахи , птахи кружляють над деревами , не боячись прилітати до людей . Метелики, барви яких подібні до квітів , також можуть запросто прилетіти і сісти на руку . Все живе у дружбі з людьми. У спілкуванні людини з природою тепер нема перешкод. Навіть дерева , які зараз заборонено зрубувати , цвітуть живими кольорами, мають здорову кору і листя .А над Україною чисте, блакитне небо і яскраве сонце .Рідко коли його заступають хмари і крапає прозорий чистий дощик , який змочує родючу землю , лани , поля , степи . Зрошує овес , який буде їжею для тварин , пшеницю , яка запашним хлібом , явиться на стіл людям України . Все чисте , не забруднене , все яскраве і барвисте, тепле і лагідне . Це – Україна, в якій тепер хочеться жити і бути її патріотом. Економіка якої тепер на високому рівні .Кожна сім я може забезпечити себе і жити в достатку , не відмовляючи собі навіть у дрібницях. Міста якої розвинені і зв язки якої приводять до нових досягнень у сфері екології та економіки . Історія якої тепер, безперечно , є історією держави, що здобула свою незалежість силою багатьох поколінь. Держави, яка навіть будучи в залежності , мала своїх патріотів , що не покидали її у найважчі хвилини і години життя . Країни , яка і зараз має своїх вірних людей , свій народ , мову , історію .Час пливе, світ розвивається з кожною хвилиною, кожним днем . Держави модернізуються , техніка і обладнання змінюються , міняються й люди , але історія , якою б вона не була , не зникає і не забувається . Навіть маленькі зміни в державі є початком нових , більш серйозних змін , через які історія її зміниться ще більше.
</span>
-Привіт,Олег!
-Привіт,Андрій!
-Як справи у тебе?Що нового?
-У мене все добре.Я в чора ходив у кінотеатр дивитись фільм.
-Ясно.А я в чора грав з друзями у футбол.Ми чудово розважились.А який фільм ти дивився?
-Я дивився фільм "Сам у дома 2".Це смішний та цікавий фільм.
-А фільм тобі сподобався?
-Так. А які фільми ти любиш ?
-Я люблю пригодницькі фільми.Вони дуже цікаві.
-Мені пригодгицькі фільми теж подобаються.
-Добре, Олегу.Я вже маю йти до дому .Бувай!
-Бувай,Андріє!