Налесение Костромы в 16 веке, составляло примерно 45 тысяч человек.
Благородный человек лишен тревоги и боязни-ведь коли не найдешь внутри себя изъяна,о чем тревожиться,чего боятся
∧∧Внутренняя политика Брежнева∧∧
1) Принятие Конституции 1977 года (появление новой статьи
"о руководящей роли партии") ⇒ Концепция развитого социализма
2) Экономическая реформа 1965 года (внедрение элементов хозрасчета, появление экономического стимулирования, расширение хозяйственной самостоятельности и т.д.)
3) Появление диссидентства
4) Рост партийного аппарата и номенклатуры
5) Пропаганда атеизма
6) Полное подчинение государственного аппарата партийному
∧∧Внешняя политика Брежнева∧∧
1) Ввод войск в Чехословакию (1968)
2) Ввод войск в Афганистан (1979)
3) Заключение Хельсинских соглашений (1975)
4) Диалог с Западом, "Разрядка"
Українські землі опинилися у складі двох держав: Лівобережжя, Правобережжя, Слобожанщина, південь України і Крим у складі Росії
Закарпаття, Галичина, Буковина – у складі Австрії ( з 1967року – Австро-Угорщини) – 70 тис. кв. км, 3,5 млн. осіб, з них 2,4 млн. – українці.
У першій половині 19 ст. відбувається занепад кріпосницьких та відродження ринкових відносин, а тобто в Україні відбувається промисловий переворот. Суть цього перевороту це перехід від феодальної системи до капіталістичної.
Ще в 18 ст. Австрійська влада робила багато реформ, вони як не як але покращували становище в Україні, хоча це навіть було незамітно. А ось Російська Імперія переживали тяжкі часи, тому що потрібно було покращувати становище на території України. Глибока криза у 19 ст. в Росії, пов'язана з невідповідністю існуючих феодальних структур та відносин у світі. Нові капіталістичні відносини, що зародилися в кінці XVIII - першій половині XIX ст. наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку. Ще більше поглибила ці протиріччя Кримська війна (1853-1856 рр.), яку Росія програла. У 1861 році Олександр 2 видав маніфест про скасування кріпосного права.
Отже висновки: напевно спільним між політикою Росії та Автрії можна вважати реформи, які хоч трохи виправили становище обох країн, але ненадовго.