Однажды спорила Кривда с Правдою: чем лучше жить — кривдой али правдой? Кривда говорила: лучше жить кривдою; а Правда утверждала: лучше жить правдою. Спорили, спорили, никто не переспорит. Говорит Кривда:— Пойдем к писарю, он нас рассудит!— Пойдем, — отвечает Правда.Вот пришли к писарю.— Реши наш спор, — говорит Кривда, — чем лучше жить — кривдою али правдою?Писарь спросил:— О чем вы бьетеся?— О ста рублях.— Ну ты, Правда, проспорила: в наше время лучше жить кривдою.Правда вынула из кармана сто рублей и отдала Кривде, а сама все стоит на своем, что лучше жить правдою.— Пойдем к судье, как он решит? — говорит Кривда. — Коли по-твоему — я тебе плачу тысячу рублей, а коли по-моему — ты мне должна оба глаза отдать.— Хорошо, пойдем.Пришли они к судье, стали спрашивать: чем лучше жить? Судья сказал то же самое:— В наше время лучше жить кривдою.— Подавай-ка свои глаза! — говорит Кривда Правде; выколола у ней глаза и ушла куда знала.Осталась Правда безглазая, пала лицом наземь и поползла ощупью. Доползла до болота и легла в траве. В самую полночь собрались туда черти. Набольшой стал всех спрашивать: кто и что сделал? Кто говорит: я душу загубил; кто говорит: я того-то обманул; а Кривда в свой черед похваляется:— А я у Правды сто рублей выспорила да глаза выколола!— Что глаза! — говорит набольшой. — Стоит потереть тутошней травкою — глаза опять будут!Правда лежит да слушает.Вдруг крикнули петухи, и черти разом пропали. Правда нарвала травки и давай тереть глаза: потерла один, потерла другой — и стала видеть по-прежнему; захватила с собой этой травки и пошла в путь-дорогу.В это время у одного царя ослепла дочь, и сделал он клич: кто вылечит царевну, того наградит. Правда приложила ей к очам травку, потерла и вылечила; царь обрадовался и наградил Правду.здесь написано про правду и вымысел
Все перечисленные виды имеют место быть, гипотезы обо всех этих видах источников энергии на Солнце высказывались и доказывались в разные этапы изучения Солнца. Но, всё-таки, максимальную долю энергиии вносят термоядерные реакции и поэтому их можно считать основным источником энергии Солнца.
Як не дивно, театр виник з обрядових пісень — дифірамбів, які
виконувались на честь бога землеробства та виноградарства Діоніса на
святах Діонісіях. Про бога виноградарства були складені міфи та легенди,
які розповідали, що він привіз на кораблі із заморської країни
виноград, до того не відомий грекам. Тому на святі в честь Діоніса часто
зображували в’їзд бога на «корабельному візку» (римляни називали його
«карус новаліс» — звідси слово «карнавал»). Веселу народну ходу
супроводжували цапоногі сатири (люди, одягнені у козячі шкури), які
танцювали і співали хором. Саме з хорової пісні і виникла трагедія. Ось
чому слово «трагедія» означає «пісня цапів» (грецькою цап — трагос).
Трагедія була серйозною частиною свята, але воно супроводжувалося і
веселим блазенством, у якому брали участь «комос» — гуляки напідпитку.
Так народилася комедія.
Трагедія перетворилася з хору в драматичне дійство тоді, коли
давньогрецький поет Феспід включив удію актора (протагоніста), який вів
діалог з хором, пізніше кількість акторів збільшилася до трьох.
У середині VI ст. до н.е. в Греції встановили обов’язкове святкування
Великих Діонісій. Навесні, коли розвивалася виноградна лоза,
відзначалося свято весняних Діонісіїв, а восени, під час збирання
винограду, святкувались осінні Діонісії. Це свято було особливо веселим.
Пили молоде вино, водили танок, співали й танцювали.
На цих святах показували трагедії не тільки на сюжети з життя
Діоніса, але й давньогрецьких героїв, титанів. Основою трагедії була
суперечка протилежних сил — добра і зла, світла й темряви. Так
народжувався європейський театр.
Грецький театр знаходився просто неба, він вміщував до 20-25 тис.
глядачів. Театральні вистави продовжувалися зі сходу до заходу сонця
протягом трьох днів і мали характер змагань. Після закінчення вистав
спеціальні судді визначали кращих драматургів, вручали призи. Імена
переможців записувалися на мармурових дошках. П’єса ставилася лише один
раз і більше не повторювалася.
Найбільшого піднесення трагедія зазнала в Афінах у V ст. до н.е., де вона вважалася найдосконалішим літературним жанром.
Усі ролі в грецькій трагедії виконувалися чоловіками. Поступово роль
хору зменшувалася, на перше місце висунувся актор, що розкривав
внутрішній світ людини. Грали актори в масках, де були отвори для рота і
очей. Надівався високий головний убір, спеціальне взуття з підставками
(котурни), що збільшують зріст.
Уся дія і оформлення трагедії були спрямовані на те, щоб висловити
глибокі почуття героїв. Красиві рухи акторів, величні танці хору,
музика, що виконувалася на лірі або флейті, — усе це створювало
трагічний ефект.
Ігровий майданчик у формі кола знаходився біля підніжжя гори. Він
називався орхестра (від грецьк. танцювати). Як підковою, його охоплювали
розташовані на схилах гори місця для глядачів, які називалися театрон
(від грецького «дивитися»). Третьою частиною була скена — намет, де
переодягалися актори; вона розміщувалася позаду орхестри. Пізніше її
почали оформлювати колонами, як фасад палацу або храму. Перед цими
колонами і проходила дія. Давньогрецькі театри мали чудову акустику.
Досить було упустити монетку на орхестрі, щоб цей звук почули в задніх
рядах величезного театру.
Найбільшими і уславленими давньогрецькими драматургами були трагіки
Есхіл, Софокл і Еврипід. Есхіла вважають «батьком трагедії». Про життя
Есхіла відомо небагато. Народився в 525 році до н.е. в аристократичній
сім’ї. Воював простим воїном у переможній війні греків з Персією. Саме
участь у війні з персами він найбільше цінував у своєму житті. Після
війни Есхіл, очевидно, брав участь у зміцненні рідної йому
Афінської держави. Останні роки життя провів на острові Сицилія при
дворі сіракузького тирана Гієрона, де і помер 456 р. до н.е на 69 році
життя.
Відомо, що Есхіл написав близько 90 трагедій, з яких до нас дійшло 7.
Есхіл вважається автором значної кількості сценічних нововведень. Він
увів у дію трагедії ще одного самостійного актора (девтерагоніста). Це
нововведення скорочувало партії хору, розширювало діалоги, завдяки чому
пожвавився розвиток дії. Вважається, що саме Есхілу належить ідея
використання багатих костюмів, масок, сценічних ефектів за допомогою
технічних пристосувань. Він вводив у свої твори велику кількість танців,
до яких сам створював музику та вигадував рухи.<span>
</span>
Красота то, чем можно восхитится!Всё-всё-всё на свете по своему хорошо.Например прекрасная снежинка или же душистый гладиолус! Каждый человек красив по своему и в душе.Красота это что-то внеземное на что хочется смотреть!Есть красивые слова и даже буквы алфавита!Всё в мире так красиво и прекрасно и для каждого своё.Вообщем красота это то что внимание привлекает.
Попробуй там закончить что-ли если что-то не нравится!
Была рада помочь!