їжачок [йіжачок] - 6 букв, 7 звуків, 3 склади.
[йакiр] - 4 букви, 5 звукiв, 2 склади
1. Із-за хвороби Іван пропустив концерт.
2. Просимо повідомити на ваші товари найнижчі ціни по прейскуранту.
3. Кожне слово вона висловлювала повільно.
4. Ні в якому випадку не можна приймати до уваги такі висловлювання.
5. Студенти успішно здали екзамен по вищій математиці.
Зовнішність Тараса Шевченка, як і кожної людини, змінювалась впродовж життя. Ці зміни були зумовлені не лише природним плином часу, а й моральним самопочуттям і станом здоров’я Великого Кобзаря. Їх можна простежити на підставі комплексного аналізу різних за характером джерел.
Найраніший із відомих нам автопортретів Т. Шевченка датується початком 1840 року. Минав другий рік після головної події в житті Тараса – звільнення від кріпацтва. “Живу, учусь, нікому не кланяюсь, нікого не боюсь, окреме бога – велике щастя бути вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить,” – писав Тарас в листі до брата Микити за кілька місяців до створення автопортрета. Зовсім недавно молодий художник і автор поезій, збірка яких через кілька місяців вперше побачить світ, тяжко нездужав. Однак п’янке відчуття свободи, яке не полишало Тараса, пересилило недугу, позначившись на його емоційному стані: з автопортрета, написаного олійними фарбами, до нас звернене привабливе обличчя молодої людини з опуклим чолом, чітко окресленим носом,
спинка якого має пряму форму, трохи загостреними вилицями і глибоко запалими після хвороби очима, що випромінювали нестримну жагу життя і натхнення.
Коли ввічливо вітаються один до одного.
Коли вчителька на уроці запитала, які дерева нам подобаються, я відразу назвав каштан. Звичайно, це дерево не приносить смачних плодів, як, наприклад, вишня або абрикос, і зовсім не його наряджають веселими передноворічний вечір. Зате ніхто не зможе залишитися байдужим, побачивши алею квітучих каштанів! Білим і рожевим вогнем горять гігантські "свічки", запалені навесні в гущі зеленого листя, і у перехожих відразу піднімається настрій і на губах з'являється посмішка.
Великі зелене листя каштанів схожі на відбитки долонь якихось фантастичних істот. Восени листя жовтіє і опадає, а після так заманливо шарудять під нашими ногами, що хочеться підкидати їх вгору осіннім салютом або стрибати з розбігу у величезні, жовті, хрусткі купи, зібрані працьовитими двірниками.
Коли каштани відцвітуть, на місці свічок з'являються грона колючих зелених кульок. Вони висять серед листя до пори до часу, а після раптом лопаються, і на дорогу сипляться великі і маленькі каштанові насіння - теж каштани.
<span>Я вважаю, що каштани прикрашають наше місто і роблять його красивим і затишним.</span>