Я дякував матусі за опіку; рідненька лиш ніжно посміхалась.
Дівчинка забігла до хати, забрала пару коржиків, пішла до друзів.
Ми геть забули про книгу, і мама знайшла її на столі.
Осінній ліс.<span>Чудовий ліс у вересні.Розфарбувала його осінь жовтими,червоними,коричневими кольорами.
Тиша.Раптом зовсім близько пролетіла сойка.Сіла на пеньок.У дзьобі вона тримала жолудь.Я тихенько сховався за дерево.Що вона робитиме?А сойка огляділась і давай ховати жолудь під коріння.Та це ж вона на зиму запаси робить! Часто сойка їх так і не знаходить. А весною жолудь проросте.З нього маленький дубок буде.</span>
<span>для того щоб дизнатыся як вони живуть. це валиво для экологiв якым треба охороняти природу</span>
Мій ідеал – моя рідна бабуся. Скільки років ми живемо поруч, а я ніяк не можу зрозуміти, як в одній людині може бути стільки хороших і позитивних рис. Вона чудово готує і знає як порадувати всю сім’ю, а головне – своїх улюблених онуків. Сподіваюсь, що з часом її кулінарний дар передасться і мені. А ще у неї загартований та стійкий характер. Вона ніколи не сумує і з будь яким, найважчим завданням, справляється «на ура». Ну а якщо стикається з труднощами, то не втрачає бадьорості духу. А ще, вона дуже красива, навіть не дивлячись на те, що вона вже досить старенька. Трудно уявити, якою ж красунею вона була в молодості. Зараз вона просто зі мною поруч і є частинкою мене самої. Я дуже сподіваюся, що коли виросту, то буду такою ж, як вона, з теплою душею і добродушним серцем.
Я з дитинства люблю складати різні історії, тексти, а так само писати твори. Мне було поставлено питання, хто є для мене ідеалом. Без зайвого пафосу, відповідаю просто: мій ідеал – це моя бабуся! Як би це банально не звучало, але це так і є! Не думаю, що хтось здивується, але так воно і є насправді.
Наше видавництво в повній мірі задовольняє самі різноманітні смаки читачів,з якими постійно веде переписку.