Людське життя.. . Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони.. . усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
<span>Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "Два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». Бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Стежина життя.. . Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть» . </span>
<span>Важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. Найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за допомогою мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя. Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої-бійці підчас Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу та незалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє свої дітей. Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі,вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я. </span>
Украйінс"кий 11 букв 11 звуків
Український Лівша
Мабуть, ви всі знаєте сказання М. С. Лєскова про Лівшу. Російський умілець зумів підкувати блоху, перевершивши зарубіжних майстрів. Відтоді вислів «підкувати блоху» означає тонку роботу.
Чи знаєте ви, що в Україні працюють чародії мікромініатюр, вироби яких просто фантастичні. Одним із них є Микола Сергійович Сядристий.
Відвідувачі всесвітньої виставки в Монреалі відмовлялися повірити своїм очам. Під потужним мікроскопом вони бачили працюючий замок. В одному кубічному міліметрі можна було вмістити 50 тисяч подібних виробів!
Пізніше майстру вдалося виготовити найменшу на Землі шахову фігуру. Пішак із золота був менший від макового зерняти у три мільйони разів!
М. С. Сядристий — творець найменшого у світі «Кобзаря». Чотири місяці трудився майстер над виготовленням книги. Площа її обкладинки — 0,6 квадратного міліметра. Тобто, на торці сірника можна вмістити сім таких творів. Книга легко проходить через вушко голки. Не зважаючи на мікроскопічні розміри, у ній — 12 сторінок, на яких розміщено портрет поета, повні тексти віршів «Садок вишневий коло хати», «Заповіт» та інші поезії.
Книга зшита звичайною павутинкою. Справа у тім, що найтонші нитки були б для неї як канати. Сторінки зроблено з ялинкової іграшки. Папір найкращої якості був дуже грубий. Обкладинку виготовлено із пелюсток безсмертника золотисто-жовтого кольору і прикрашено з обох боків золотими смужками.
Щоб ви зрозуміли всю складність роботи, назву лише одну деталь.
Виготовляючи такі фантастично малі речі, майстер іноді виконував операції між... ударами серця. Навіть пульс, дихання могли завадити точності, пошкодити деталь.
Називний: П"ятсот висимдесят чотири, три тисячи сорок шисть, дев"ятнадцять, чотири.
Родовий: П"ятисот восьмидесятьох чотирьох, трьох тисяч сорока шести, дев"ятнадцяти, чотирьох.
Давальний: П"ятистам висьмомдесятьом чотирьом, трьом тисячам сорокам шистьом, дев"ятнадцятьом, чотирьом.
Знахидний: П"ятисот восьмидесятьох чотирьох, трьох тисяч сорока шести, дев"ятнадцяти, чотирьох (для суб"эктив) и П"ятсот висимдесят чотири, три тисячи сорок шисть, дев"ятнадцять, чотири (для об"эктив).
Орудний: П"ятьмастами висьмомадесятьма чотирма, трьома тисячами сороками шистьма, дев"ятнадцятьма, чотирма.
Мисцевий: П"ятистах восьмидесятьох чотирьох, трьох тисячах сорока шистьох, дев"ятнадцятьох, чотирьох.
Клична форма:П"ятсот висимдесят чотири, три тисячи сорок шисть, дев"ятнадцять, чотири.
Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження зайченятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з малесеньким хвостиком і білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати зайченятко Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і довгенькими вушками була у мого зайченятка . Яке воно було кумедне! Щоразу, коли воно мене бачило, швиденько прискакувало, просилося на руки. Зайченятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила їсти моркву і яблуко. Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.