К сожалению нет так как первые паровозы начали эксплуатировать в 1769 году
Письменників нерідко називають душевними пастирями людства. Саме цей вислів прийшов мені на згадку, коли я роздумував над змістом балади Ф. Шіллера "Рукавичка". Складалося таке враження, ніби автор веде бесіду саме з тобою, наче пропонує "приміряти" події літературної розповіді на читача.
<span> У основі балади лежить історична легенда про події, які начебто відбулися у XIV столітті у Франції, за часів правління короля Франциска. Але історія сивої давнини є цікавою, актуальною і для нас, сучасників. </span>
Коли читаєш баладу, то складається враження, ніби ти сам є глядачем вистави, подумки переносишся в ті далекі часи, займаєш крісло на арені королівського звіринця і спостерігаєш за подіями, за людьми...
<span> ...Всюди чути неголосну розмову, дами обмахуються віялами, біля них стоять гідні лицарі, готові виконати будь-який наказ своєї дами серця. Ось красуня Кунігунд - горда, недосяжна. Біля неї схвильований Делорж. З першого погляду видно, що він закоханий у Кунігунд. А якщо придивитися пильніше, то побачимо, що вона з презирством ставиться до юнака. Та, на жаль, кохання завжди сліпе... </span>
<span> Аж ось розпочинається вистава. Владний жест короля - і на арену виходить лев, знову жест - з'являється тигр, потім два леопарди. Король розважається, чекаючи кривавої розв'язки. З нетерпінням чекають на смерть придворні. </span>
<span> Мені стає не по собі... Звірі - це звірі, вони живуть за звірячими законами, але люди, які насолоджуються смертю... Моторошно! </span>
<span> А на арені тим часом зав'язується бій між леопардами. Публіка оживає. Але грізний рик царя звірів - лева - і тварини заспокоюються. Здавалося, вистава закінчилася. Глядачі розчаровані. </span>
<span> І раптом з руки прекрасної Кунігунд падає рукавичка, потрапляючи прямо до клітки з грізними тваринами. Всі погляди звертаються на даму. У якийсь момент мені здалося, ніби я побачив, як гордо піднялося підборіддя дами, вона відчула себе королевою. </span>
<span> Вистава продовжується. Як король на початку вистави, тепер Кунігунд робить владний жест, посилаючи Делоржа підняти рукавичку. Зал з напруженням, з жахом спостерігає за дією. (Мені до болю хочеться, щоб король припинив це, як зробив цар звірів - одним жестом! Ні! Він тільки спостерігає.) </span>
<span> А тим часом Делорж заходить до клітки, піднімає рукавичку. Він йде до Кунігунд, всі захоплено вітають, хвалять його, горда красуня також обіцяє лицарю своє кохання. А він кидає рукавичку їй в обличчя, говорить: "Подяки не треба". Зал завмирає, і Делорж йде від дами. Кінець вистави. </span>
<span> Мені хочеться наздогнати відважного юнака, який зумів захистити свою людську гідність, який довів свою сміливість. Він переміг світ зла, жорстокості і зумів зрозуміти справжню суть тієї, без якої ще вчора не уявляв життя. </span>
<span> Людина починається з вчинку. Свій вчинок зробила Кунігунд. Вчинок Делоржа викликає захоплення. Не зробив вчинку король. </span>
<span> Як би вчинив я, якби вчинили так зі мною?</span>
Для любого современного государства его символы существуют в триединстве: герб, флаг и гимн. Подобное триединство в мировой практике начало складываться сравнительно поздно, с ХIХ века. С этого времени символы государственного суверенитета постепенно закрепляются законодательно. Выбор из тысяч эмблем, существовавших в средние века и отражавших способ мышления наших предков, определенных изображений не был случайным в каждом из государств.
В большинстве стран государственные символы (герб, флаг, гимн) понимаются как общенациональные и объединяющие. Они внесословны, внеклассовы, внепартийны. Верность своим эмблемам и способность пронести их сквозь века составляют особую гордость и служат залогом преемственности исторической жизни народов. Символы объединяют народ в нацию, придают ему государственность. Почитание своих символов является проявлением гражданской позиции.
Утверждение символов и атрибутов государства является важной прерогативой верховной власти. Все официальные бумаги должны иметь гербовые знаки. Герб изображается на официальных документах, денежных банкнотах, устанавливается при въездах на территорию страны, области, города. Государственному флагу воздаются высшие почести, а его оскорбление - оскорбление нации, государства.
Такие же почести, как и государственному флагу России, воздаются Красному знамени Победы. Это знак благодарности потомков победителям в Великой Отечественной войне.
<span>Государственным символом является также и гимн - торжественная песнь, призванная сплачивать нацию. Официальное исполнение его сопровождается вставанием гражданских лиц и отданием чести военнослужащими. </span>
Облака как перья - перемена погоды
красное солнце - будет холодно
птица залетела в помещение - к несчастью