Грей – юноша, создавший свой неизведанный мир, в котором открывается синее сияние океана. Молодого человека гнетут все условности света, ему душно и тесно в фамильном замке. Грей мечтает слиться с бурной стихией морской жизни и добивается своего: он покидает дом и отправляется на поиски своей сказки.
Еще в детстве, Грей увидел картину, которая стала как бы проводником его воображения. Он слышал шум ветра, всплеск воды, чувствовал соленый вкус воды на губах. Это завораживала его, унося в фантастический мир приключений и грез.
Сбылась счастливая мечта Ассоль и Грея, потому что в самом отблеске парусов они встретили свою любовь.
Пора 19 века названа "золотым веком", именно тут литература взяла самые большие высоты, а роман предстал перед читателем в новом свете.
Во второй половине 19 века идеалы романа меняются. Авторы стараются показать не скрытые "реалии человеческого общества". Еще одна жанровая особенность сюжетная незавершенность (Преступление и наказание).
Достоевский затрагивает наиболее острые проблемы социума, образ "лишнего человека", первое место за представителями общества, а затем идет и народ -судьба которого уже мало, что значит.
В романе "Обломов", Гончаров показывает не только лень Ильи, но и тут же его добрую и широкую душу, что свойственно настоящему русскому человеку.
Толстой "Война и Мир", роман который раскрывает судьбы людей, ее изменение. Картина войны и картина мира. Так же в произведении, используется "мир одухотворенный" присущий любви.
Великое произведение о конфликте поколений, который будет всегда актуален олицетворяет нам роман Тургенева "Отцы и дети".
Роман Чернышевского "Что делать?", направляющий читателя на философский путь размышлений.
Двацатый же век для русской литературы является "серебряным". Именно здесь развиваются такие направления, как футуризм, символизм, акмеизм и другие.
В 20 веке ведется переоценка жизненных ценностей, а старая эпоха становится кризисом, того времени. Литература вздыхает по новому, появляются новые течения и школы. Литература переживает процесс своей модернизации. Ведущие писатели "серебряного" века, такие как - Брюсов, Гумилев, Ахматова, Маяковский, Мандельштам и др.
Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» — одна з найвизначніших п’єс у світовій драматургії, яка протягом чотирьох століть не сходить з театральних сцен.
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.