Так.Вигуки — це слова, що виражають емоції та спонукання, не називаючи їх, а також відтворюють нечленороздільні звуки.
Вигуки в мові виступають замінниками речень. їхнє ж конкретне значення великою мірою залежить від контексту, ситуації. Наприклад, вигук ох: Ох як він говорив! Який був голос! (Леся Українка) — висловлює захоплення; Ох, не перед добром, ох, не перед добром вони так п 'ють (Г. Хоткевич) — передає побоювання; Ох... як ти мене злякав, хай йому иур! (Панас Мирний) — виражає переляк; Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як важко його прожити (М. Коцюбинський) — відтворює почуття досади, невдоволення.
За значенням вигуки поділяються на емоційні, спонукальні, застиглі формули спілкування та звуконаслідувальні слова.
Емоційні вигуки виражають почуття, настрій, переживання, стан людини, її ставлення до різних явиш дійсності: о, ой, ох, ох, ех, ай, ух, ой лишенько, ой леле, ґвалт, тьху, тю, фу, иур йому, овва, от тобі й на, отож то й є, де ж пак, слава Богу, боронь Боже.
Спонукальні вигуки виражають наказ, спонукання або слугують засобом привернення чиєїсь уваги, впливу на поведінку тварин: геть, годі, ну, цить, тсс, гайда, ануте, анумо, гей, огей, агов, алло, но, вйо, соб, цабе, тпру, гиля, агуш, а киш, киць ціп-ціп, паць-паць.
Застиглі формули спілкування виражають привітання, пробачення, подяку, побажання, божбу, прокльон, лайку тощо: добридень, спасибі, до побачення, на добраніч, дякую, будь ласка, прошу, пробачте, вибачте, даруйте, прощайте, щасливо, їй-богу, чорт би його взяв, к чорту, хай йому біс.
Звуконаслідувальні слова відтворюють різні звуки природи, тварин, машин тощо: ку-ку, кру-кру, кукуріку, ках-ках-ках, гав-гав, му-у-у, тьох-тьох-тюї, тік-так, дзень, брязь, бах, ш-ш-ш.
Тендітний - тонкий , делікатний , витонченений, досконалий.
Благодатний - великодушний , шляхетний.
Крижаний - льодовий , льодистий, льодовитий.
Подарувати словник української мови?
Хоча б писав правильно!
1. Інтернет, ідея - "І" в словах іншомовного походження на початку слова.
2. Таксі, журі - "І" в словах іншомовного походження після приголосних у кінці невідмінюваних слів.
3. Радощі, лестощі - "І" після шиплячих у закінченнях іменників, які вживаються тільки в множині.
4. Співучі, блискучі - "І" у прикметниках у називному відмінку множини з основою на шиплячий.
5. Груші, межі - "І" після шиплячих в іменниках I відміни родового відмінку однини.
1. Життя, вишневий - ненаголошена "И", перевірочні - жити, вишня.
2. Флорида, Мексика - "И" в словах іншомовного походження у географічних назвах з кінцевим -ида, -ика.
3. Молодший, гарячий - "И" після шиплячих в закінченнях прикметників вищого ступеня порівняння в Н.в. однини.
4. Вивчивши, малюючи - "И" в дієприслівникових суфіксах -вши, -ючи.
5. Дрижати, блимати - "И" в групах -ри-, -ли-
Треба хоч щось уміти.
Щоб чогось навчитись треба хотіти.
Уроки треба вчити, бо якщо не вивчиш, буде біда...
Любити Україну всім серцем своїм.
Мусиш вчитись, бо пропадеш.
Бажати щастя, треба навіть і ворогові, раптом стане другом.
Перед тим як щось сказати, подумай.
1) З чого? - <span>з кружечків,ромбиків,зигзагів
2) Що? - </span><span>червоні, сині, жовті, зелені, чорні, срібні, золоті
3) Що? - </span><span>чорнобривці,хризантеми,айстри
</span>Познач номер речення , у якому однорідні члени - це один із головних членів речення:У 3-му реченні.
<span>У другому реченні віднови необхідні розділові знаки:2)Для створення вишитих орнаментів майстрині використовували червоні, сині, жовті, зелені, чорні, срібні, золоті нитки.
</span>Віднови розділові знаки між однорідними членами речення:
1.На зиму білки запасаються і горіхами, і жолудями, і шишками.
<span>2.Кажани позасинали в темних, холодних печерах, порожніх, сухих дуплах дерев, на теплих, затишних горищах.</span>