Путем в беззаботное детство , где можно без умолку говорить о водяных , утопленниках и всякой нечисти ( точно не помню )
Интересный персонаж, несущий в себе как доброе, так и злое начало - главный геройтрагедии «Король Лир», старый король Лир, имеющий трех дочерей. История Лир - это грандиозный путь познания, который проходит он, - от ослепленного мишурой своей власти отца и монарха - через им самим «инспирированное» разрушение - к пониманию того, что истинно, а что ложно, и в чем заключается подлинное величие и подлинная мудрость. На этом пути Лир обретает не только врагов - в первую очередь ими становятся его старшие дочери, но и друзей, которые остаются ему верны, несмотря ни на что: Кента и Шута. Через изгнание, через утраты, через безумие - к прозрению, и вновь к утрате - смерть Корделии - и в финале уже к собственной смерти - таков путь шекспировского Лира. Трагический путь познания.
Главенствующее место в «Короле Лире» занимает картина столкновения двух лагерей, резко противопоставленных друг другу в первую очередь в плане моральном. Учитывая сложность взаимоотношений между отдельными персонажами, составляющими каждый из лагерей, бурную эволюцию некоторых персонажей и развитие каждого из лагерей в целом, этим группам действующих лиц, вступающим в непримиримый конфликт, можно дать только условное название. Если в основу классификации этих лагерей положить центральный сюжетный эпизод трагедии, мы будем вправе говорить о столкновении лагеря Лира и лагеря Реганы - Гонерильи; если характеризовывать эти лагери по персонажам, наиболее полно выражающим идеи, которыми руководствуются представители каждого из них, вернее всего было бы назвать их лагерями Корделии и Эдмунда. Но, пожалуй, самым справедливым будет наиболее условное деление действующих лиц пьесы на лагерь добра и лагерь зла. Истинный смысл этой условности можно раскрыть только в итоге всего исследования, когда станет ясно, что Шекспир, создавая «Короля Лира», мыслил не абстрактными моральными категориями, а представлял себе конфликт между добром и злом во всей его исторической конкретности.
Шли года,зимы сменяли вёсны,а Братья Месяцы следили за порядком в природе.Падчерица вышла замуж за прекрасного принца и уехала в соседнее королевство.На их свадьбе гуляли все,даже Мачеха с Дочерью, получившие прощение.Королева усвоила урок,преподанный ей в лесу, и стала доброй и справедливой правительницей.Она нашла своё счастье с лесным Королём. Солдат стал генералом и охраняет покой государства,а Профессор учит детей Королевы,наследников престола.Братья Месяцы навещают Падчерицу,ставшую принцессой,а люди по-прежнему говорят,что у такой хозяйки все месяцы разом гостят.
Илья Муромец воюет за родину,за землю-матушку.Он не охранник которого нанимают, он защитник родины,хоть и сам по себе.Сильный, мужественный,не дает людей в обиду, умный,добрый, дружелюбный. готов отдать жизнь за правое дело. Он воин. его посвятили старцы.Воплощает мечту простых людей - изгнать из Земли- Матушки врагов, жить в мире. Внешность. Так, как он русский, волосы светлые, глаза, голубые.
Людська гідність – це, мабуть, найважливіша, можна сказати, абсолютна цінність, якою повинна бути наділена кожна людина. Адже, перш за все, людина просто біологічна істота, яку цілком природно обурює утиск, насильство чи обмеження у правах. Звичайно ж, у сучасному світі ми обмежені у правах і повинні дотримуватися не тільки державних, а й моральних законів. Але, попри все, кожна людина прагне мати відчуття свободи, зазіхання на яку і вважається образою людської гідності.
Крім того, людина – це духовна особистість, яка не терпить насильства над своїм внутрішнім світом, тобто морального насильства, особистість, яка захищає свою власну унікальність і право бути самим собою. З якогось моменту у житті кожної людини з’являється щось інтимне, якісь особисті справи, власний смак, приватне життя. Все, що стосується кожної окремої людини, все непередбачуване, незрозуміле, несхоже і на сторонній погляд ніяк не виправдане та навіть інколи нікчемне, слід вважати непідзвітним, непідконтрольним, недоторканним, слід зараховувати до людської гідності. Так поступово людська гідність стає для кожного з нас синонімом особистого, тобто недоторканність особистості, на мій погляд – це і є людська гідність у повному сенсі цих слів.
Особисто я вважаю, що почуття гідності будується на найцінніших моральних заставах, які людина розвиває в собі і поважає в інших. Для того, щоб стати гідною для оточуючих людиною і отримувати повагу інших, перш за все, треба поважати самого себе. Для цього вкрай необхідно враховувати ті якості, які завжди вважалися моральними цінностями. До них можна віднести поважність, чесність, доброту, працьовитість, безкорисливість, співчуття тощо.
Гідна людина ніколи не дозволить себе принижувати, ніколи не дасть в образу себе і не пройде повз образу іншого. При цьому така людина буде з повагою ставитися до свободи особистості оточуючих. Гідна людина обов’язково ввічлива, добра і розумна, вона вміє прощати іншим їх слабкості. Про таких людей інколи кажуть, що вони гідні не тому, що не мають негативних рис характеру, а тому, що у них ярко виражені позитивні риси.
На мій погляд, гідність вимірюється на своєчасною допомогою іншим, альтруїзмом і добрими справами. Гідна людина не буде заподіювати іншим страждання, біль і навіть незручності. Коли у людини чітко сформовані погляди на моральні ідеали, вона буде робити усе для того, щоб наблизитися до цих ідеалів. Гідна людина завжди буде прагнути якнайближче стати то того добродійного образу, який вона вибудувала у своїй свідомості.
