ЗАГАДКА: красная курочка снесла черное яичко. Дети долго думали ,но мать любила загадывать загадки детям и они вспомнили,что ответ-ОГОНЬ. И они прошли дальше.Увидев дом Бабы Яги дети взяли палки и зашли в дом... Бабы небыло,но вдруг как выскочит из камина и бросила детей в подвал. НО брат схитрил и они выбрались из подвала. И заставили изготовить зелье. Они получили зелье и вылечили маму.
Может хухи существуют, а может и нет но все же надо верить в сказку. Может мы их просто не видим, потому что они меняют свой цвет под окружающую среду. Это лично мое мнение.
епітети:
"Дощами мита, перемита,"
"Мій ревний біль і ревний жаль"
метафори:
"Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краї"
"Снігами знесена у даль"
"Між круглих соняхів із літа"
"Мій крик життя на цілий світ"
Повiсть Григора Тютюнника Климко переносить читача у тяжкi часи
фашистськоï окупацiï Украïни, вiдкриваючи дещо призабуту
сторiнку нашоï iсторiï. Головний герой твору Климко — це
хлопчик, що йде за багато кiлометрiв про сiль, щоб потiм продати
ïï та врятувати вiд голоду улюблену вчительку з донькою-
немовлям i себе з другом.
Климко вiдважно йде дорогами вiйни, сповненими небезпек, перемагаючи в
собi страх, перемагаючи iнколи фiзичне безсилля та хворобу. За вiком вiн
був нашим однолiтком, тому так боляче вiдчуваєш серцем усi його
страждання, вражаєшся його витримцi i недитячiй мудростi. А ще,
здається, неначе примiряєш на себе ту важку подорож Климка i
вчишся у нього рiшучостi та милосердю .
Це милосердя беззахисних дiтей вiйни стало головною темою повiстi. Автор
розповiдає про зустрiч на базарi Климка та Зульфата зi своєю
вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиходi. З цього часу у
друзiв зявилося благородне бажання допомогти ïй, i вони беруть на
своï слабкi плечi усi турботи про Наталю Михайлiвну з Олею, стають
ïх опорою. Саме опiкуючись ïх життям у першу чергу,
вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу, Климко з шевцем
рятує пiд час облоги на базарi незнайому дiвчину вiд Нiмеччини,
хоч мiг розплатитися за це життям. I ми розумiємо, що справжнi
люди залишаються людьми навiть в екстремальних ситуацiях, виявляючи
спiвчуття й милосердя до iнших.
Пiзнiше ми бачимо Климка пiд час перебування у тiтки Марини, яка
виходжувала його в гарячцi i хотiла навiть залишити в себе всиновити.
Але хлопчик, хоч йому i подобалося у доброï жiнки, не погодився, бо
вiдчував вiдповiдальнiсть за життя дорогих йому людей. Менi
здається, що у цьому епiзодi дуже виразно показується
доброта i самовiдданiсть людськоï душi моïх спiввiтчизникiв-
украïнцiв.
Та найважливiшим, на мiй погляд, є заключний епiзод новели
повернення Климка з торбиною солi на станцiю, допомога радянському
полоненому i смерть хлопчика. Пiсля небезпечноï дороги, пiсля
важких випробувань, сповнений радiстю, повертався назад Климко з
дорогоцiнною сiллю. I тут пiдстерегла хлопчика невблаганна смерть, як
пiдстерiгала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесникiв.
Та навiть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає
не про себе, а про iнших. Забувши про небезпеку, вiн показує
радянському полоненому воïну, куди втiкати. Тут i скосила його
черга з нiмецького автомата: Вiн упявся пальцями в дiжурку на грудях,
тихо ойкнув i впав. А з пробитого мiшка тоненькою цiвкою потекла на
дорогу сiль.
Перед очима ще довго стоïть ця цiвочка солi, а серце заповняє
безмежна туга i любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною i
вiдчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всiх дiтей вiйни, якi
<span>виявляли таке милосердя, яке й дорослим iнколи було не до снаги.</span>
Засоби комічного у повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»
Повість «Кайдашева сім’я» включає в себе соціально-побутові та сатирично-гумористичні елементи. Іван Нечуй-Левицький майстерно відтворив у художній прозі життя селян другої половини XIX століття. Основна проблема твору – роз’єднання родини через марнославство та жадібність. Жага до збагачення, яка охопила багатьох колишніх кріпаків, руйнувала сім’ї. Для більшості селян головним пріоритетом стає земля-годувальниця, за яку вони готові були битися навіть з рідними.
В родині Кайдашів стали звичними лайки та сварки. І молоді, і старі лаялися, не виявляючи поваги один до одного. Зображення такої дійсності у читачів могло б викликати огиду, якби не гумор автора. За допомогою цієї «зброї» він часто маневрував від трагічного до смішного. Письменник іронічно ставиться до більшості своїх героїв, тим самим підтверджуючи безглуздість їх конфліктів.
У повісті використано різні засоби творення комічного. Автор часто вдається до дотепної характеристики персонажів. Наприклад, цікавою є розмова Карпа та Лавріна, коли вони описують риси дівчат, використовуючи дивакуваті порівняння.
Автор створює комічні ситуації, в яких разючий контраст між формою та змістом, діями та обставинами. В результаті проблеми головних героїв зводяться до абсурду, що викликає сміх читачів.
Основними засобами творення комічного є сарказм та іронія. Кайдашиха в основному з іронією говорить про невісток. Її уїдливі зауваження збурювали гордовиту Мотрю і пригнічували тиху Мелашку. Мотря не довго терпіла, скоро почала відповідати не менш саркастично. Тому особливо Кайдашиха допікала Мелашці, принижуючи її перед чоловіком. Наприклад, об’єктом для насміхань був маленький зріст Мелашки. Свекруха глузливо просила Лавріна підставляти тій стільчик, щоб зручніше було діставати до діжі.
Викликає сміх і знижена лексика у творі. Так, Кайдашиха порівнюється з безрогою коровою, вівцею. Сповнене іронії порівняння «ходить так легенько, наче в ступі горох товче».
Засобом комічного є також мовна нісенітниця. Так, під час ворожіння баба Палажка видає дивакуваті незрозумілі слова, що сприймаються комічно.
Цікавим засобом творення комічного в повісті є змішування стилів. Наприклад, під час побутової бійки автор застосовує високий стиль опису. Кайдашиха, названа видроокою, наближається до тину, немов сиза хмара. Пафосно описуються й інші учасники бійки.
Викликає у читача сміх й постійна серйозність героїв. Вони майже ніколи не сміються, бо не розуміють кумедність створених ними ситуацій. Вони лаються, сиплячи дотепними прислів’ями, образливими порівняннями. Ціллю кожного є якомога болючіше «вкусити» іншого. Читач звичайно сміється з героїв та їх конфліктів, але коли вдумується в зміст проблеми, то виявляється, що це сміх крізь сльози. На жаль, такі дотепні герої – морально деградовані люди, які за своєю суттю непогані, але понівечені жагою збагачення та власним марнославством. Ніхто з них не йде на поступки, аби вберегти родину.
Відомий письменник Микола Гоголь говорив про цей твір, що це повість, в якій крізь сміх пробиваються сльози.
Іван Нечуй-Левицький при створенні «Кайдашевої сім’ї» використовував кращі народні та літературні засоби сміхової культури. Як результат - вийшов справжній шедевр, сповнений тонкого гумору, доречного сарказму та глибокого ліризму.
