Гідний жалю той, хто живе без ідеалів Щоб довести, що ідеали потрібні сучасній людині, давайте спочатку пригадаємо, що таке ідеал. Слово "ідеал" походить від латинського idealis, яке в свою чергу походить від грецького слова ίδέα, що означає ідею, образ. Тобто ідеал — це уявлення людини про вищу цінність, досконалий стан того чи іншого об'єкта або явища. Крім того, ідеалом називають вищу ступінь етичного уявлення про добро та благо, вищу досконалість у відносинах між людьми, найкращій устрій суспільства, вищу абсолютну істину. Ідеал може бути соціальним, політичним, етичним, естетичним, тощо. Наприклад: ідеал добра, ідеал жіночої або чоловічої краси, ідеал державного устрою, ідеал громадянина. Таким чином, якщо людина живе без ідеалів, у неї немає уяви про те, до чого слід прагнути людині. Адже ідеал для того і існує, щоб своєю діяльністю змінювати світ на краще - або хоча б намагатися це робити. Я вважаю, що ідеали потрібні людині в будь-які часи, щоб відчувати себе справжньою людиною та частиною людства. На мій погляд, людина без ідеалів живе як тварина або рослина, не прагнучи змінити на краще нічого, крім, мабуть, власного добробуту. Така людина дійсно гідна тільки жалю.
Ми побували на виставці акварелей (можливо робіт?) Тараса Шевченка.Кожна робота художника- це справжня перлина. Чудовий пейзажист (без коми) Шевченко малює (без тире) тодішню Україну <em>: </em>її хутори, містечка, пам*ятки архітектури- воскрешає сторінки славної історії України. В акварелях, виконаних на Аральському морі, у горах Каратау (можливо Карпатах?) ( без коми) постають суворі краєвиди гірської місцевості. Художник достає дИвовижних ефектів у передачі простору. світла, повітря і кольру. Кожен із нас пересвідчився, що Шевченко не лише геніальний поет, а геніальний художник.
Я дуже люблю осінь! Це така красива пора року! Самотні дуби одягнулися в рум"янець , іноді тихенько скидають своє пожовкле листя. Як ніжно виглядають притихлі берізки серед прив"ялої трави на величезній, просторій галявині. Птахи полетіли в теплі краї .Мабуть, то стрекоче сорока-білобока. А десь у кущах щось шелестить напевно збирає щедрий осінній врожай горішок. Горобці літають навкруги і дзвінко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати. А я гуляю і думаю - яка ж золота осінь!