<span> Рассказ о весеннем настроении предлагаю составить так:
Всю зиму люди проводят дома, ведь на улице все серо и уныло. Кажется, что природа впала в спячку. Проходит время и все вокруг оживает. Радуется природа, зеленея и расцветая. Слышны трели птиц. С природой радуются и люди. Весеннее настроение заставляет всех почаще выходить на прогулки. Теплое солнышко роняет свои золотые лучики на землю. Все прохожие на улице идут счастливые и радостные. Мир снова живет, радуется, веселится. Вот какое оно, весеннее настроение!</span>
У романі Толстого "Війна і мир" зображено безліч людських доль, для кожної автор намагається знайти єдині критерії оцінки характеру. Головне для письменника—це ті моральні закони, за якими живе людина. В центрі оповіді — одна з головних героїнь Наташа Ростова.
<span>Зовнішній вигляд Наташі — відображення різноманітного світу її відчуттів. Завжди в русі, змінлива, вона бурно відгукується на все, що її оточує. Зовні зовсім не красуня, дівчина зачаровує своєю щирістю та безпосередністю. </span>
<span>У п'ятнадцять років у ній було ще багато дитячого: зустрічаючи брата, Наташа "стрибає, як коза, на одній нозі". У вісімнадцять років вона вже наречена Волконського та кохана Анатолія Курагіна, який відразу оцінив "позитивні якості її рук, рамен, волосся". В ніч побачення з помираючим князем Андрієм найвиразливішим у неї були сяючі прекрасні очі. В двадцять років це вже не дівчинка, а "дама в чорній сукні", яка зберегла "уважний ласкавий погляд". Востаннє ми зустрічаємо Наташу в двадцять два роки, коли вона вже стала матір'ю і "була ще більш привабливою, ніж раніше". </span>
<span>Наташа — це втілення народності, істинного патріотизму, чутливості і безмежної любові до людей. Це розкривається на сторінках, де описано Наташин завзятий танок у дяді, коли дівчина здивувала всіх своїм відчуттям народної простоти, вмінням, винахідливістю. Це сторінки, де Наташа активно допомагає під час евакуації, перевезення поранених тощо. Під впливом Наташі князь Андрій відкриває для себе можливість радіти життю, для нього воскресає молодість, поезія, природа. Подібне відбувається з П'єром. Всі люблять Наташу за внутрішню красу, здатність відгукнутися на радість та біль інших людей. </span>
<span>Події Вітчизняної війни 1812 року стали випробуванням і для неї. Наташа віддає коней з возами для поранених, їде з тяжкопораненим князем Андрієм і доглядає його до самої смерті. </span>
<span>Не одразу виходить у Наташі жити так, як прагне її душа, щоб приносити користь людям. Та врешті-решт вона знаходить своє місце в житті. Ставши дружиною П'єра та матір'ю, вона підтримує чоловіка в його суспільній діяльності, відчуває щастя від того, що розуміє і розділяє його почуття, думки, бажання. </span>
<span>Такий бачив свій ідеал жінки Л. М. Толстой. В образі Наташі Ростової він втілив свою заповітну ідею "жити умом серця". </span>
Н.В.Гоголь в повести «Тарас Бульба» рассказывает о борьбе украинского народа за независимость своего Отечества. События происходят в вольной республике Запорожская Сечь. Здесь воспитываются отважные, свободолюбивые и сильные духом казаки.
Главным героем является старый полковник Запорожской Сечи Тарас Бульба, который мужественно сражается в боях за справедливость и православную веру, не жалея сил и жизни. В таком духе Тарас воспитывает своих сыновей Андрия и Остапа. Часто он относится к ним довольно жестко и со всей суровостью, но за этим сокрыта глубокая родительская любовь и гордость за своих детей. Тайком отец любуется Остапом , представляя его в будущем хорошим полковником. В Андрие он видит отважного воина запорожской Сечи. Бульба мечтает о том, как приедет на Сеч со своими сыновьями и гордо скажет всем: «Вот посмотрите, каких я молодцев привел к вам!»
Больше всего на свете Тарас Бульба ценит родство «по душе, а не по крови». И своими делами доказывает это. Когда Андрий, влюбившись в прекрасную полячку, изменяет казакам, он убивает своего младшего сына. Но, когда наступает смертный час старшего сына Остапа, Тарас невероятными усилиями пробирается в Варшаву на площадь, где происходит казнь. Рискуя своей жизнью, он откликается на немощный крик умирающего сына, поддерживая его.
Тарас Бульба – мудрый атаман. В жестокой битве он поднимает дух казакам, выкрикивая: «Есть ли порох в пороховницах?» И в свой последний час в смертельном бою казаки стремятся увидеть своего старого полковника.
Умирая, Тарас меньше всего думает об огне, « которым собираются его палить». Все мысли заняты безопасностью его товарищей. Последней командой он предупреждает казаков об угрозе, и тем самым спасает им жизнь.
<span>В своей повести Н.В.Гоголь показывает, что такую мощь, такую преданность своим товарищам, такой дух, которым обладает Тарас Бульба, не способны уничтожить никакой огонь и никакая сила.
Аж писать устала)
Ну с богом,чтобы пятёрку получил(а)</span>
Жила-была в Африке семья слонов. Семья была небольшая : Мама слониха, папа слон и малыш слонёнок. Как-то днём слонёнок захотел отправиться в путешествие, но знал, что родители его не отпустят, поэтому решил убежать, пока они купались в речке. Он взял с собой немного еды и пошёл куда глаза глядят. Недалеко от него было стадо зебр, малыш слонёнок был очень рад, ведь он никогда не видел их так близко. Подойдя поближе, зебры заметили его, но не испугались и поприветствовали его. В стаде были малыши зебрята и слонёнок решил поиграть с ними. Они играли весь день. Начинало темнеть и слонёнку было пора идти домой, они попрощались и разошлись. Когда слонёнок пришёл к дому он увидел расстроенных родителей. Малыш слонёнок понял, что его родители волновались за него. Он подбежал к ним и пообещал, что никогда больше не будет убегать без спроса. Родители простили его. Малыш Слонёнок рассказал им о своём путешествие и о новых друзьях. Мама и папа были рады, что с их малышом всё в порядке и на следующий день они всей семьёй пошли играть с зебрами.
