Попробуем...
Жили были две девочки. Они были сестрами. Одну девочку звали Луна, а другую Солнце. Они росли очень разными. Луна была мрачная, а Солнце была радостная. Они не любили друг друга. Все время ссорились и враждовали. Когда они выросли они обе вышли замуж. В скором времени у них родились дети. У Луны была такая же мрачная дочь как и она сама, а у Солнца родилась добрая и веселая дочка. Луна и Солнце не хотели чтобы их дети видели друг друга. Они не выпускали их из дома и велели сидеть дома. Но девочки знали что от них что то скрывают. В одну ночь дочь Луны и дочь Солнца сбежали из дома. Они встретили друг друга и подружились. Не смотря на то что они разные и то что они вроде как должны быть врагами они стали друзьями. Они не хотели чтобы Луна и Солнце враждовали. Они решили их помирить. Девочки решили поменяться местами и пойти друг к другу домой. Утром когда все проснулись Луна увидела дочь Солнца, а Солнце наоборот увидела дочь Луны. Дочери попросили их отвести домой. Так Солнце и Луна встретились и помирились. И теперь они перестали враждовать.
Урокі пані Мар'і (па аповесці Янкі Брыля "Сірочы хлеб") П<span>ершым і сапраўдным настаўнікам Даніка Мальца быў вясковы падполыпчык Мікола Кужалевіч. Аднак жыццё сутыкала героя і з шэрагам іншых настаўнікаў, такіх, як Цаба, Мар'я, Рузя, Дулемба. Хлопчык, у якога абудзілася пачуццё нацыянальнай самасвядомасці, які адчуў сябе сынам свайго народа, не мог назваць сваімі настаўнікамі паноў Цабу, Рузю, Дулембу, бо тыя ненавідзелі вучняў, абражалі іх, асабліваі пагардліва ставіліся да дзяцей беларусаў. </span>
<span> Дарагім чалавекам, сябрам і дарадцам стала для Даніка пані Мар’я, бо яна адкрывала хлопчыку багацце і разнастайнасць свету, радасць і шчасце вучыцца, харашэць душой, адкрывала беларускую і польскую літаратуру, хараство польскага слова. </span>
<span> Данік любуецца знешнім хараством настаўніцы, з захапленнем глядзіць на мілы твар, які абрамляе шапка кучаравых, коратка пастрыжаных валасоў, на чорныя доўгія вейкі, якія прыкрываюць жывыя карыя вочы, на белую зграбную ручку. Даніку так хацелася, каб гэтая рука легла яму на галаву. Хлопчык захапляецца непасрэднасцю, шчырасцю настаўніцы, яе здольнасцю паспачуваць чужой бядзе, парадавацца поспеху вучня, дапамагчы яму. </span>
<span> Пані Мар'я любіць сваіх вучняў, падтрымлівае іх стараннасць, карае нядбайнасць, верыць у духоўныя мажлівасці беларускіх дзяцей, у тое, што з цягам часу яны змогуць унесці свой уклад у духоўную скарбніцуі чалавецтва. Дзеці таксама любілі сваю «кіраўнічыху», бо яна вылучалася інтэлігентнасцю, дэмакратызмам шчырым жаданнем навучыць, выхаваць, падтрымаць сваіх выхаванцаў. </span>
Урокі пані Мар'і для Даніка і іншых падлеткау беларусаў сталі ўрокамі жыцця, далучэння да сусветнай літаратуры і культуры.
Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші, добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю, починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще запам’ятовуємо алфавіт, таблицю множення, правила мови та інші корисні відомості. А діти, які вперше прийшли до школи, ще відчувають себе дітьми. Вони приносять іграшки, ляльки та машини із собою на заняття, і не усвідомлюють що це вже, хай і маленька – щабель до початку дорослого життя. Чи можливо про кохання писати з гумором? Здається, серйозне почуття потребує так само серйозних засобів вираження. Однак Валентин Чемерис доводить своїм читачам, що історія кохання може мати й гумористичний «супровід». Усе тому, що герої його повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» — люди дуже молоді й життєрадісні. їм немає коли сумувати — вони сповнені оптимізму, що не дозволяє опускати рук навіть у безнадійних ситуаціях. Слід пам’ятати, що сміх буває різний. Валентин Чемерис віддає перевагу гумору. Письменник по-доброму сміється з окремих рис людських характерів та явищ дійсності. Окрім гумору, у повісті іноді трапляється легка іронія — прихована насмішка. Важливим засобом художньої організації твору Валентина Чемериса є пародія. Вона використовується автором для посилення комічного ефекту — за рахунок залучення рис інших творів, але в навмисне зміненій формі.Найбільш виправданим є засіб пародії в розповіді про дуель, що її влаштували підлітки. Ніби між іншим, письменник згадує відомі літературні твори, у яких зображено дуельні поєдинки. У його героїв теж усе як треба: є дуелянти й секунданти, однак розв’язка дуелі має виразно анекдотичний характер. У своїх художніх пошуках Валентин Чемерис спирається головним чином на народні традиції гумору, зокрема анекдоту. Чого лише варта ситуація, у якій розумна дівчина використовує обох своїх залицяльників, змушуючи їх замість себе виконувати господарську роботу! Як анекдотичний персонаж виглядає сільський міліціонер Грицько Причепа, у якого в кобурі замість пістолета — хліб і помідори. Гумор не тільки не заважає автору розкрити тему першого кохання, але й сповнює читачів щирою надією, що юні закохані з Великих Чапель будуть щасливими.
1)рассказчик сам попросился учителем математики в куда-нибудь в глушь (как он сам говорил что бы почувствовать настоящий русский дух)
2)он почувствовал в ней что-то родное и близкое себе и не смотря на то, что Матрена не считалась человеком ,который может хорошо принять гостя и поселить его у себя , рассказчик остался с матреной
3)дом Старый,ночью на кухне нельзя было протолкнуться от количества тараканов
4) со временем Матрена начала доверять рассказчику и по вечерам она рассказывала ему истории из своей жизни ,хотя она обычно никому не рассказывала о своей судьбе. У рассказчика Матрена вызывает симпатию , а её рассказы поражали его и он понимал что именно про а таких самоотверженный людях как Матрена и держится Россия
5) муж Матрены, Ефим, пропал во Второй Мировой войне
6) Кира - это приёмная дочь матрены , которую она взяла на воспитание у Фаддея
8) Матрена не стала женой фадея т.к он ушёл на войну ,она ждала его три года , а потом по настоянию родителей Фаддея вышла замуж за его брата
9)Матрена решила отдать отдельный сруб горницы кире , а про избу ничего не сказала
10) Матрена погибла очень ь нелепо , в очередной раз пытаясь помочь другим людям . Локомотив поезда отцепился и мужчины пошли прикреплять его назад , а Матрена вместе с ними , поезд перевернулся и задавил Матрёна .
11) После смесмерти Матрены родные плачут не из-за утраты такого светлого человека , а скорее потому что "надо" и вскоре скорбный плач переходит в " политику" по дележке имущества .
12) Матрены можно назвать праведницей т.к праведник-это человек который живёт по заповедям ,всегда готовый безвозмездно помогать людям. И именно такой и была Матрена - настоящей праведницей , на которую хочется и нужно равняться!
