Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
<span>У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
</span>
Синоним слову наставница- учительница,
1) Меліса лікарська лікує травні і смакові рецептори, а Обліпиха допомагає при хворобах.
2) Великий дар природи - Меліса містить у собі вітаміни , але Обліпиха їх має більшу кількість, та саме вона у своєму "лікуванні" їх частіше використовує.
3) Добре висушені суцвіття потрібно зберігати у теплому місці, проте температура має бути не вище +18°.
4) Користуватися цими лікарськими рослинами можна довгий період часу, однак не довше 2-ох років
Основною думкою твору є дружба між людьми. Під тваринами автор має людей, їх відносини між один одним у справжньому житті. Є такі люди, запрошуючи у гості, пригощають стравами, котрі можуть не подобаютись гостю, та йому не зручно їх куштувати, навіть не цікавляться, думають тільки про себе. Але в житті спрацьовує "закон бумерангу" - як гукнулося, так і відгукнулося".
Ма-р'ян-ка, де-м'ян-ко, ва-ле-р'ян-ка.