Як чудово виглядає зимовий ліс і як гарно в ньому на прогулянці! Все
навкруги біле, вкрите м’яким пухнастим снігом. На гілках могутніх дерев,
особливо на широких лапах вічнозелених ялинок, уляглися невеликі купи
снігу, схожі на справжні шапки. Всі дерева схилилися, напружені снігом.
Коли така шапка падає з гілки, вона розпрямляється і ніби вистрілює,
прагнучи до неба.
Небо блакитне і чисте, ніби сльоза. На сонці блищить сніг, переливаючись
та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами
веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в
руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є
найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи.
Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні
зірочки.
ОСIНЬ-ГАРНА ПОРА. <span>Згасло веселе барвисте лiто, i осiнь стала повноправною господаркою у лiсах, полях, на рiчках i ставках. Уранцi вже незвично холодно,
а вдень ще, наче на згадку про лiто, сонечко весело пригрiває. Вiдпочива ють пiсля тривалої та виснажливої працi поля. Вiддали господарям свiй багатий урожай садки. У всьому вiдчувається прохолодний подих осенi.
Сiре небо все частiше вкривають низькi та важкi хмари — сiється дрiбний надокучливий дощик.
Наче замислившись, стоїть сумний i мовчазний лiс. Деревам ось-ось доведеться скинути своє пишне вбрання, пiдставивши гiлля холодним дощам, хуртовинам. Ось повiльно кружляє у повiтрi кленовий листок. Старий дуб журливо рипить на галявинi, наче замислився перед тривалим зимовим сном. Як нiжно виглядає золота берiзка на тлi синюватих ялинок та зелених сосен! Вона опустила свої вiти й журиться, що скоро прийдуть холоди. А бiля вкритого мохом трухлявого пенька вишикувались у рядок рiвненькi та стрункi опеньки. Їх дуже багато, i всi так i просяться у кошик.
Розкiшними червоними кетягами обвисає горобина. А липовий листок з почорнiлими гострими зубчиками наче вкритий нiжним оксамитом.
Пожовкла трава припала до самої землi, i тiльки крихiтнi блiдо-червонi зiрочки вереску милують око.
Високо в небi роблять прощальне коло запiзнiлi ключi журавлiв. Вони летять у вирiй i сумно курличуть, наче ще раз нагадують, що прийшла осiнь. Десь угорi над нами перегукуються i дикi гуси. Холодно вже в рiдних краях, ось вони й вiдлiтають туди, де тепло. Тiльки горобцi лiтають навкруги та цвiрiнькають, бо їм нiкуди поспiшати.
Усе це i є ознаками найпрекраснiшої пори року, оспiваної поетами та художниками, — золотої осенi.</span><span> </span>
<span>Складне речення ,день-підмет,настане –присудок,час-підмет,розіллється-присудок,земля-підмет,медами-ознання,освятив-присудок,Тарас-підмет,муками-ділами-додаток,окрилив-присудок,громозвукими
означення.</span>
Неволя-рабство недовір'я-підозрілість неприязнь-ворожість неправда-обман неслава-Ганьба немилість-опала. В неволі завжди смуток ганьба і обман
<span>“Світ ловив мене, та не спіймав” (Григорій Сковорода)
</span><span>Поганий той школяр який учителя не переважить (Леся Українка);
</span><span>“Ми працю любимо, що в творчість перейшла” (М. Рильський);
</span><span>Можна вибрати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати” (В. Симоненко);
</span><span>” Праця людини – окраса і слава, праця людини – безсмертя її”( В.Симоненко);</span>
