Одного дня ми з братиком та батьками пішли в ліс і зустріли там оленятко. Воно стояло однісіньке на поляні та скубало травичку. Дуже тихенько, щоб не злякати маленьку тваринку ми підійшли ближче і стали його роздивлятися.
Воно мало короткі вушка, які стояли як два солдатика, чорненькі як бусинки очі та видовжену мордочку. Також це оленятко мало коротку шерстку світло-коричневого кольору. Ми з братиком впевше бачили таку тваринку тому спостерігали за ним дуже пильно. Потім на галявину до оленятка прийшла його мама-олениха, вона була набагато більша в розмірах, але така ж гарна і мала світло-коричневу шертску. Мама-олениха забрала свого малюка і вони пішли разом у лісову гущу, а ми з батьками продовжили збирати гриби. З тих пір я завжди згадую про маленьке світло-коричневе оленятко, яке колись бачив (ла) в лісі.
Ішов дрібний дощ. Мале сіре кошеня сиділо під дерев'яним парканом і плакало. Мимо проходили люди, вони йшли на роботу. Ніхто не звертав уваги на кошеня. Та ось за парканом щось зашаруділо - це Андрійко озвався до кошеняти. Кошеня перестало плакати. Хлопчик його взяв і відніс додому.
ДріБНий, ПаРКаНоМ, ХЛоПЧиК
Заголовок - Кошеня.
<span>[йайец`]</span>
Вот, держи, надеюсь, правильно.
[ д з в о н а р і ] р - м'який; народом на і; дз - з дужкою зверху.
