Речення з дієприкметниковими зворотами
(І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»)
<span><span>
1.
</span><span>В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на
котрому блищать ніби |<em>вправлені в зелену оправу</em>| прикраси з срібла.
</span></span><span><span>2.
</span>На горах за шпилями, |<em>вкритими лісом</em>|, пишно горів вечірній світ
сонця.</span>
<span><span>3.
</span>На землі, з'явились смужки з водяних крапель, неначе разки
намиста, розкидані й |<em>поплутані на всі лади</em>|.</span>
<span><span>4.
</span>Тільки собаки надворі ще довго брехали, |<em>роздратовані криком та
світлом у хаті в таку пізню добу</em>|.</span>
<span><span>5.
</span>Коло вікон висіли віконниці, |<em>помальовані
ясно-синьою фарбою</em>|.
</span><span><span>6.
</span>Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними
ногами, з рукавами, |<em>позакачуваними по лікті</em>|, з чорними косами, вона була ніби
намальована на білій стіні.
</span><span><span>7.
</span>Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими
бровами, з темними блискучими, як терен, |<em>облитий дощем</em>|, очима.</span>
<span><span>8.
</span>Вона принесла з хижки |зав'язані в хустці|
квітки та стрічки і розсипала їх по столі, |<em>застеленому білою скатертю</em>|;
принесла й поставила на лаві червоні сап'янці.</span>
<span><span>9.
</span><span>В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе |<em>тільки що
вирваний на городі</em>|. </span></span>
<span><span>10.
</span>Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, |<em>перекладених вподовж
ночовок</em>|.</span>
<span><span>11.
</span><span>На третій день Різдва Мотря витягла з скрині нову спідницю,
|<em>привезену
од батька</em>|.</span></span>
Сьогодни у школи я правдыво видповив на пытання
Дружні стосунки це коли ти дружиш дуже дружиш зі своїм другом
або будувати стосунки це коли ти тобі подобається жіночка якась то ти намагаєшся звернути її увагу на себе
Всякий свого щастя коваль
Не родися красна, а родися щасна.
Не родись багатий, а родись щасливий.
Дожидай долі, то не матимеш і льолі.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Не родись багатий та вродливий, а родись при долі і щасливий.
Щастя біжить, а нещастя летить.
Щастя з нещастям на одних санях їздять.
Кому щастя, той на киї випливе.
Щастя має ноги, а біда — роги.
Що написано на роду, того не об'їдеш і на льоду.
Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.
Як не було талану, не буде й долі.
При нещасті і розумний подурнішає.
Із щастя та горя скувалася доля.
Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.
Без лиха не бува добра.
Вдар лихом об землю.
Що буде, то буде, а більш копи лиха не буде.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче.
Перемелеться лихо — добро буде.
Що буває, те й минає.
Хто горя не бачив, той і щастя не знає.
Справжнє щастя завжди попереду.
<span>Щастя знає, кого шукає.</span>
Бiжить <span>ллється</span> (рiка плине)