Герой рассказа Ивана Алексеевича Бунина " Г<span>осподин из сан-франциско"
У НЕГО НЕТ ИМЕНИ ВСЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕ ОН БУДЕТ ИМЕНОВАТЬСЯ ГОСПОДИНОМ. "</span><span>Господин из Сан-Франциско – имени его ни в Неаполе, ни на Капри никто не запомнил – ехал в Старый Свет на целых два года, с женой и дочерью, единственно ради развлечения."</span>
<em>Подвиг</em><em /><em>Геракла</em><em /><em>заключается</em><em /><em>в</em><em /><em>том</em><em>,</em><em /><em>что</em><em /><em>он</em><em /><em>послушался</em><em /><em>царя</em><em /><em>и</em><em /><em>принёс</em><em /><em>яблоки</em><em>.</em><em /><em>Геракл</em><em /><em>рассказал</em><em /><em>Атланту</em><em>,</em><em /><em>что</em><em /><em>он</em><em /><em>пришёл</em><em /><em>за</em><em /><em>яблоками</em><em /><em>и</em><em /><em>не</em><em /><em>знает</em><em /><em>где</em><em /><em>они</em><em>.</em><em /><em>Атлант</em><em /><em>попросил</em><em /><em>подержать</em><em /><em>Геракла</em><em /><em>на</em><em /><em>своих</em><em /><em>плечах</em><em /><em>ношу</em><em>,</em><em /><em>а</em><em /><em>тот</em><em /><em>пойдёт</em><em /><em>за</em><em /><em>яблоками</em><em /><em>и</em><em /><em>принесёт</em><em /><em>их</em><em>.</em><em /><em>Геракл</em><em /><em>согласился</em><em /><em>и</em><em /><em>подержал</em><em /><em>ношу</em><em>,</em><em /><em>ему</em><em /><em>было</em><em /><em>тяжело</em><em>,</em><em /><em>но</em><em /><em>когда</em><em /><em>Атлант</em><em /><em>пришёл</em><em /><em>с</em><em /><em>яблоками</em><em>,</em><em /><em>то</em><em /><em>Геракл</em><em /><em>только</em><em /><em>хотел</em><em /><em>положить</em><em /><em>ношу</em><em /><em>на</em><em /><em>плечи</em><em /><em>Атланта</em><em>,</em><em /><em>но</em><em /><em>он</em><em /><em>сказал</em><em>,</em><em /><em>что</em><em /><em>он</em><em /><em>отнесёт</em><em /><em>их</em><em /><em>царю</em><em>,</em><em /><em>но</em><em /><em>Геракл</em><em /><em>не</em><em /><em>согласился</em><em /><em>и</em><em /><em>отказал</em><em>.</em><em>.</em><em>.</em><em />
Анна Кареніна" - одна з трьох чудових вершин у творчості Льва Толстого.
Роман цей є природним переходом від "Війни і миру" до "Воскресіння".
Толстого
дуже хвилювали питання сучасної дійсності. Життя Росії 70-х років
відбивається в "Анні Кареніній" у всьому своєму розмаїтті, від
імператорського двору до селянської хатини. В основі соціального роману
"Анна Кареніна" лежить історичне явище, що торкається життя усього
народу. Але у творі відсутні історичні постаті, уславлені герої,
батальні сцени. Життя відбувається у всій своїй повсякденності, у
створенні типових образів сучасності, у процесі становлення нового
життєвого устрою.
Побут пореформеного часу видався нетривким.
Зубожіння, сімейні драми, крахи банків, катастрофи на залізницях -
такими були ознаки часу 70-х років минулого сторіччя.
У романі "Анна
Кареніна" Толстому перш за все імпонувала головна думка твору - роль
сім'ї. Адже всі найважливіші суспільні зміни починаються або
завершуються у сімейному колі, в особистому світі, у повсякденному
житті. Значення соціальних змін у житті людини вимірюються, певно,
ступенем їх впливу на життєві норми.
У чому ж трагедія Анни
Кареніної? Навіть до кохання із Вронським Анна була самотньою у світі і
самотньою у своїй сім'ї. Погляд на сім'ю у світському суспільстві був
досить дивним: діти виховувались окремо від батьків. Можливо тому так
жорстоко вирішив Каренін долю Анни, розлучивши її з сином, адже він сам
теж не відчував батьківської любові до своєї дитини? До того ж у
суспільстві панує брехня; княгиня Бетсі постійно зраджує чоловіка, а
княгиня Мягкая так розцінює вчинок Анни: "Она сделала то, что все, кроме
меня, делают, но скрывают". Отже, трагедія Анни має соціальний зміст.
Коли
б Анна дотримувалась зовнішньої благопристойності у сімейний стосунках,
то суспільство не відвернулось би від неї. А чи могла б така натура як
Анна жити у брехні? Безумовно, ні. Це мали б зрозуміти люди, які жили
поруч з нею, але в стосунках панівного класу байдуже ставилися до
духовного життя людини. Тому основними перепонами до щастя Анна
Кареніної з Вронським стояли Каренін і світське суспільство. Згадуючи
сцену в театрі, розумієш, що Анна боролась із суспільством, але не мала
підтримки навіть з боку коханого: "Йому жаль було її і все-таки прикро.
Він переконував її в своїй любові, тому що бачив, що лише це може тепер
заспокоїти її, і не докоряв їй словами, але у душі своїй він докоряв
її".
Пошуки виходу із становища протистояння людини і суспільства
простежуються у бажанні Анни стати письменницею, поборницею жіночої
освіти, в її суперечках щодо жіночих гімназій. Проте штучність її
становища і занять призводить до пошуків забуття за допомогою
наркотиків. Сили надломлено... Але спочатку Анні вдавалося все. Каренін з
болем помічав, що вона одержувала перемогу над усіма: не схотіла
залишатись з ним далі, вирішила поїхати з Вронським - і поїхала. Те,
чого вона зрікалась, мов би вмерло для неї і перестало існувати. І тут
вже продовжувалась боротьба за існування, долались всі перепони. І не
було такої жертви, яку б Анна не принесла в ім'я здійснення своєї мрії
на шляху до щастя.
"Світ" не вибачив Анні відкритого і чесного
кохання. І Вронський, як типовий представник цього "світу", опинився по
той бік від неї, бо в ньому теж немає духовного начала - він байдужий.
Лише Левін оцінив розум, освіченість, простоту Анна Кареніної, зрозумів,
що її життя сповнене великої напруги.
Навіть кохання не зменшило
протистояння суспільства і особистості, а підштовхнуло до чвар і
суперечок зі світом, з людьми, з життям.
Драма Анна Кареніної полягає
в тому, що вона, маючи найчистіші моральні почуття і помисли, вступила у
суперечку із суспільством своєї епохи.
Однажды обезьяны Бандар-логи уносят мальчика в Холодные Логовища, разрушенный индусский город, выстроенный в джунглях несколько веков назад. Пока обезьяны несут его, передвигаясь по ветвям деревьев, Маугли просит коршуна проследить за тем, куда его уносят, и предупредить его друзей. Багира, Балу и Каа приходят мальчику на помощь и спасают от обезьян, которые забавляются с ним, как с игрушкой.
Через десять лет после прихода Маугли в джунгли вожак стаи Акело становится старым и не может больше покровительствовать своему любимцу. Многие волки ненавидят Маугли, потому что не могут выдерживать его взгляда и ощущают его необъяснимое превосходство. Шер-Хан ждёт подходящего момента, чтобы расправиться с Маугли. Тогда по совету Багиры Маугли приносит из деревни огонь. На Скале Совета волчьей стаи он демонстрирует зверям свою силу, подпаливает шкуру Шер-Хана, выступает в защиту Акело.
После этого он уходит из джунглей и идёт в деревню, к людям. Там одна женщина по имени Мессуа принимает его за своего некогда утащенного Шер-Ханом сына и даёт ему приют у себя в доме. Маугли учит человеческий язык, осваивается с образом жизни людей, а затем на несколько месяцев становится пастухом деревенского стада буйволов. Однажды он узнает от преданных ему волков, что Шер-Хан, уходивший в другую часть джунглей, чтобы залечить свои раны, вернулся. Тогда Маугли заманивает тигра в ловушку и направляет на него с двух сторон буйволиное стадо. Шер-Хан погибает. Прознавший о смерти тигра деревенский охотник желает сам получить за поимку Шер-Хана 100 рупий и хочет отнести его шкуру в деревню. Маугли не позволяет ему этого сделать. Тогда охотник называет его оборотнем, а Мессуа и её мужа колдунами. Маугли с тигриной шкурой скрывается в джунглях. Его названых родителей собираются сжечь. Маугли возвращается, помогает им скрыться и добраться до поселения англичан, у которых они могут попросить защиты. На деревню же Маугли насылает диких слонов, буйволов, оленей, и они вытаптывают все поля, разрушают дома, разгоняют стада, так что жители вынуждены покинуть своё прежнее место обитания и искать пристанища в каком-то другом месте.