Я житель Древней Греции. Заявил об участии в Олимпийских играх. Целых четыре года я готовился к игре. Я молодой и сильный. Мой вид спорта- бег. Ежедневные тренировки, бег с препятствиями, наращивание скорости, работа дыхания – подготовили меня. Я очень хочу стать победителем! Победителем быть почетно, мой полис будет гордиться мной!
И вот он настал… Настал мой час… На старте выстроились лучшие бегуны Греции, я среди них. Бешено колотится сердце, волнение перехватывает дух. Замерли, ждем старта. Зрители затаили дыхание. «На старт, внимание, марш!» Все сорвались, я мчусь, как лань, легко и невесомо. Постепенно дыхание учащается, бежать становится тяжелее. Я не могу оценивать своих соперников, главное сохранить силы и добежать до финиша. Важно соблюдать дистанцию, впереди меня двое, остальные, по-видимому, отстали. Впереди бегущие начинают постепенно сдаваться. Сейчас главное соблюдать спокойствие, скоро откроется второе дыхание! Все силы на финиш! Впереди остался только один соперник. Догоняю, держу дистанцию, сравнялись, держу темп. До финиша совсем чуть-чуть… Рывок, еще рывок… Финиш, победа! Трибуны ревут! Все! Я победитель!!! Я победитель!!! Ура! Упал на землю, целую ее, слезы радости застилают глаза… Сегодня самый лучший день в моей жизни, я счастлив, счастлив…
В последний день награждение… Я возвращаюсь в свой полис с оливковым венком и пальмовыми ветвями. Я победитель! И это мне будут слагать стихи поэты, это мне поставят статую на площади родного города! Я ПОБЕДИТЕЛЬ Олимпийских игр! Я ПОБЕДИТЕЛЬ
Доба «великого перелому» характеризувалася істотними, але неоднозначними підсумками в галузі культурного будівнцтва. 3 одного боку, були досягнуті вагомі позитивні результати у розвитку масової культури. 3 іншого — репресії сталінського керівництва поширювалися у першу чергу на найбільш освічену частину суспільства і тому істотно підірвали його культурний потенціал. Керівні працівники більшовицької парти, які теж в основному вийшли з інтелектуальної еліти, постраждали в ході репресій не менше, якщо не більше, ніж безпартійна частина спеціалістів. Під час внутріпартійної боротьби інтелектуали, починаючи від X. Раковського, здебільшого стали жертвою сталінських апаратників, які прийшли до влади в парти і державі.
Серед партапаратників переважало вкрай нігілістичне ставлення до культурних здобутків попередніх поколінь. Адже самі вони не могли їх осмислити й оцінити Найбільш разюче таке ставлення виявилося у холоднокровному винищенні старовинних храмів, які нібито заважали реконструкції міст, а також в активному розпродажу за валюту націоналізованої культурної спадщини.
Услід за Леніним апаратники сталінського типу повторювали, що кожній людині повинні бути доступні інтелектуальні багатства, нагромаджені людством протягом віків. Однак внаслідок ідеологізації культурного життя, яка дійшла до крайніх меж і найбільш потворних форм, за рамками дозволеного опинилися колосальні пласти із загальнолюдської культурної спадщини. Життя митців стало настільки зарегламентованим, що почало втрачати ознаки творчості. Відрізаність їх від здобутків зарубіжних майстрів теж боляче позначалася на культурному процесі.
Разом з тим зусилля партійно-державного апарату в галузі реалізації гасел культурної революції сприяли підвищенню загальноосвітнього рівня народних мас. Відтак зростали масштаби використання народних талантів, розширювалося коло людей, професійно зайнятих творенням культурних цінностей.
У розвитку масової культури ставився наголос на елементарній грамотності мас. Це було зрозуміло єдиний у дореволюційний час перепис населення 1897 р. показував, що в українських губерніях налічувалося тільки 27,9% письменних.
Величезні зусилля щодо ліквідації неписьменності, прикладені державою та суспільством у міжвоєнний період, не дали стовідсоткового результату і все-таки досягнуті показники були вагомими. Перепис населення 1939 р. зареєстрував в Україні 85,3% письменних у віці до 50 років.
Щоб не відтворювалося нове покоління неписьменних, загальноосвітня школа повинна була охопити навчанням усіх без винятку дітей. Впровадження всеобучу розпочалося з осені 1930 р. Одночасно розв'язувалися проблеми створення підручників, будівництва шкільних приміщень, підготовки вчительських кадрів. У 1932/33 навчальному році, як свідчать статистичні довідники, навчанням було охоплено 98% дітей віком до 10 років, а 95% випусників початкової школи продовжували вчитися далі. Проте ці дані суто формальні. Більшу частину цього навчального року в сільській місцевості лютував голодомор, в умовах якого годі було й говорити про навчальний процес.
У 1932 р. була запроваджена єдина структура загальноосвітньої школи, яка у незмінному вигляді збереглася до хрущовських реформ початкова (І— IV класи), неповна середня (І—VII класи) і середня (І—X класи). Стандартизація торкнулася й навчальних програм Учителі у викладі матеріалу повинні були дотримуватися тексту підручника. Еталоном для розробки шкільного курсу з історії у 1938 р. став сталінський короткий курс «Історії ВКП(б)».
Після 1934 р. збільшилося будівництво шкільних приміщень, що дало змогу ліквідувати навчання у третю зміну Середньою школою в середині 30-х рр. було вже охоплено до третини учнів.
Понад 80% дітей навчалося в українських школах. З 1938 р почалося згортання мережі шкіл
Спочатку власті майже не усвідомовели, що задовільне функціонування державних структур неможливе без спеціалістів. Вони спробували замінити тих, хто емігрував або був позбавлений роботи за спеціальністю через політичну недовіру «висуванцям» з робітничого класу і селянства. Зрозуміло, що серед «висуванців» знаходилося не так багато самородків, які без спеціальної підготовки задовільно справлялися з покладеними на них функціями. Тому з початку 30-х рр. зросли масштаби підготовки фахівців робітничо-селянського походження через робітфаки, технікуми і вузи.
Кількість вищих учбових закладів в Україні підвищилася з 19 у 1914/15 навчальному році до 129 у 1938/39 р. , а чисельність студентів у них — відповідно з 27 тис. до 124 тис. Отже, радянська Україна випередила за кількістю студентів Великобританію (50 тис.), Німеччину (70 тис. ), Францію (72 тис. ), Італію (75 тис. ) чи будь-яку іншу країну Західної Європи Вперше вузівськими центрами стали 28 міст республіки. По чотири вузи з'явилося у Вінниці, Полтаві, Сталіно (колишня Юзівка, тепер — Донецьк), по три — у Ворошиловграді (Луганську), Запоріжжі (Олександрівську), Житомирі, Кривому Розі, Миколаєві, Херсоні.
МЕЖДУ Сциллой и Харибдой - Трудное, рисковое положение, когда опасность грозит с двух сторон
Троянский конь (Дары Данайцев) - коварный дар, несущий гибель тем, кто их получает
Пение Сирен - сладкогласные речи, которыми кто-то пытается обольстить легковерного, вовлечь его во что-то опасное
А про Пенелопу незнаю можно по подобней
США,так ее внешняя политика,действия спецслужб и разведки начали и довели до ума процесс развала советского союза.Они занимались поднятием национальной национализма в советских республиках,подталкивая их к независимости,разлагали партию и государство изнутри, существуют предположения,что Ельцин и Горбачев ставленники США
1-блендер- дробление пищи
2телефон-общение на растоянии
3компьютер-получение информации
4машина- быстрое перемещение
5лампочка-для получения света