В кожного з нас існує певна ідеальна модель того, як повинні поводитись діти, чоловіки та жінки, сусіди у житловому будинку та пасажири в транспорті, вчителі у навчальних закладах та представники влади, і т. д. Орієнтуючись на особистий життєвий досвід, люди отримують уявно-абсолютне відчуття правоти, яке для них рахується правильним, що в подальшому впливає на формування думки та основний фактор поведінки. Такий стереотип виробляється під впливом оточуючих нас людей і передається з покоління в покоління. Підсвідоме програмування відбувається ще в дитинстві. Ми формуємо думки і переконання під впливом батьків, школи, соціуму, обставин, релігії, що в подальшому формує наш світогляд. Ми знаємо як повинні поводитись люди, і якщо їх поведінка не відповідає ідеалу, що існує в нашій уяві, а вчинки не відповідають нашим очікуванням, то стаємо агресивними і намагаємось примусити їх поводитись так, як вважаємо за потрібне, або засмучуємось чи впадаємо в розпач від того, що людина поводиться не так, як ми того хотіли б. В усіх випадках ми не приймаємо цієї людини такою, якою вона є в реальності, оскільки вона не відповідає нашому ідеалу. Так само люди ставляться до ситуацій навколишнього світу. Вони цінують свою модель устрою світу надто високо і вважають що життя не може існувати по-іншому, в іншому варіанті. Мало того, в своїй уяві, вони навіть не можуть собі допустити, що це є тільки їхня модель будови світу і що насправді існують інші моделі, які також, кожною особою окремо, визнаються єдино-правильною.
Ми звикли сприймати та оцінювати людей, орієнтуючись на ці стереотипи поведінки, коли кожен обмежений стандартом, створеним для оприлюднення самого себе на рівні взаємовідносин. Для одних важливе своє сприйняття оточуючими, для інших це немає ніякого значення, але їм важливо мати постійну перевагу над іншими. Хтось пишається своїм статусом, який дає право знаходитись в центрі уваги, а хтось готовий постійно принижуватись схиляючи голову перед керівником, отримуючи взамін розташування. Тому кожен обирає свою модель поведінки, орієнтовану на власний досвід та допустимість у відповідному середовищі, на рівні сприйняття оточуючими нас людьми, і це дає кожному свої переваги.
Ми наділені глибокою внутрішньою свідомістю, того що правильно, а що ні, а також , наскільки наші думки і поступки відповідають загальновідомим нормам поведінки. Крім того, в кожного є незалежна воля - властивість діяти згідно розуміння виробленого кодексу, опираючись на допустимість у даному середовищі. Але не треба забувати, що свобода вибору містить в собі ті унікальні якості, які роблять нас людьми.
Постійне тримання себе в статусі створеного образу призводить до формування свого другого «Я», розділяючись на підособистості різних ролей того чи іншого характеру, і тим самим визначає відношення до оточуючих та самих себе.
Для врегулювання та самокорекції розуміння поведінки оточуючих, достатньо прийняти думку про існування іншого погляду, відмінного від стереотипного, проаналізувавши хід власних думок виявити обмежуючі переконання і замінити їх новими, більш відповідними до прояву певних емоцій в різних ситуаціях.
Слово – засіб порозуміння між людьми. Словом ми осягаємо світ – це інструмент пізнання, найцінніший дар природи. Людину і людство створило слово. Ми всі діти слова - від колискової пісні, від зародку цивілізації. Слово – ген культури, душа народу, жива пам'ять про все, що при нас і до нас було. У слові ми знаходимо свій самовияв, своє особисте "я". Словом облаштовуємо довкілля - це робоче знаряддя і продуктивний чинник, що оціюється в економічних вимірах, прибутками і збитками, заможністю і злиднями. Слово імпортується і йде на експорт. Енергія атома, мирного чи злого, кориться йому, бо перед ним - слабка. Слово – це лінгвосфера Землі у локоні телерадіоефіру. Словом ми творимо світ фантастичних образів. Слово – лихе чи привітне, криве чи ласкаве, гостре чи улесливе, чорне чи красне, чесне чи нещире – є кодексом поведінки. З одного почутого слова ми розпізнаємо, хто є хто і звідки. Слово – візитна картка: віку, професії, соціального стану, країни і громадянства, рідного краю. Слово гуртує людей у народ і будує державу
