Это была настоящая любовь.Ведь не зря есть такой эпиграф где дедушка говорит: " в наше время стали забывать, что такое настоящая любовь..." Вот она искренняя любовь, когда человек готов отдать свою жизнь ради другого. Когда в протяжении столь многих лет, он не теряет надежды, что на него обратят хоть малейшее внимание, и он его получает. Это не сумасшествие- это безответная любовь, которая кажется для многих не разумной и не правильной.
Кожна людина хоча б один раз у своєму житті замислюється над тим, що
для неї є найважливішим, що їй потрібно понад усе. Тієї миті у
свідомості людини відбувається переоцінка цінностей і вона може
змінитися. Саме так сталося зі Скруджем, головним героєм повісті
"Різдвяна пісня у прозі", автором якої є видатний англійський письменник
Чарльз Діккенс.
Твір розповідає про старого жмикрута Скруджа, якого непокоїла жага до
збагачення. Окрім грошей, його ніщо не цікавило. Для нього не існувало
жодних моральних цінностей. Скрудж не знав, що таке любов, співчуття,
радість. Гроші стали сенсом його життя. Проте події Різдвяної ночі
назавжди змінили Скруджа, його світосприйняття, думки, погляди.
Життя Скруджа можна умовно поділити на дві частини: до зустрічі з Духами
Різдва і після неї. Саме Духи, що з'явились перед Скруджем святкової
Різдвяної ночі, допомогли йому усвідомити справжній сенс життя, знайти
духовні цінності, усе те, чого йому так не вистачало упродовж довгих
років гонитви за багатством.
Особисто на мене повість справила неабияке враження. Вона допомогла мені
зрозуміти, що в житті немає нічого важливішого за моральні якості та
щирі людські стосунки. Варто завжди пам'ятати про вічне, плекати й
шанувати його в собі. Я всім раджу прочитати чудовий твір Чарльза
Діккенса "Різдвяна пісня у прозі" та замислитися над сенсом буття, над
справді важливими речами.
Я запомнил что после смерти отца в 1247 году Александру в правление достался Киев и вся русская земля. Киев на то время был разорен татарами а Невский решил остаться жить в Новгороде.
В начале романа Владимир Дубровский получил письмо из своей деревни Кистенёвка от старой няни. В письме было сказано, что его отец серьёзно заболел, что он поссорился с Кирилой Петровичем Троекуровым.
Дубровский поехал к своему отцу. Няня Владимира сказала ему, что отцу очень плохо.
Потом приехал Троекуров, хотел помириться с другом своей юности Андреем Гавриловичем и даже собирался подарить Дубровскому-старшему своего лучшего щенка. Но отец Владимира Дубровского не знал, что Троекуров хочет с ним помириться. У Андрея Гавриловича, когда он увидел своего врага, не выдержало сердце, и он умер.
Владимир Дубровский прогнал Троекурова со злостью.
Дубровский лишился всего. Он стал нищим. Ничего другого, как разбойничать, ему не оставалось. И Дубровский стал разбойником.
Солдаты Урфина Джюса(они были из дерева) и Страшила Мудрый(был из соломы),поэтому <span>больше всего боялись-ОГНЯ)</span>