Прокидатися, сміятися, чепуритися, умиватися, ображатися,
трудитись, лікуватись, веселитись, зігріватись, купатись
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.
Я не можу уявити свого життя без книги. Найбільше мені подобаються твори дитячої літератури й сучасна фантастика. Але найнезабутніше враження справила на мене колись повість-казка "Чарівник Смарагдового міста", яку написав Олександр Волков. Я перечитував її кілька разів, кожного разу відкриваючи для себе щось цікаве й нове. Пізніше я захопився романами Жюля Верна. У моїй уяві виникали екзотичні пейзажі, сповиті імлою. Я бачив себе й бідолахою, викинутим на берег морськими буревіями, і п'ятнадцятирічним капітаном, що веде свій корабель до благородної мети, і дикуном, який усе життя провів серед незайманої природи на безлюдному острові. А зараз я охоче читаю серйозні твори українських письменників, де розповідається сувора правда про нелюдське життя нашого народу за часів далекого й не дуже далекого минулого.
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою. Свій твір-роздум я хочу закінчити повними філософської глибини рядками відомого поета .
У кожного своє розуміння щастя. Наприклад у творі "Скарб" О. Стороженко описував Павлуся, який вважав, що щаслива людина та, яка усе своє життя лежить на печі і нічого не робить. А у Івана Франка в поемі "Іван Вишневський" щастя-це просто хліб з водою і молитви до Бога.
Кажуть, що ''Щасливими не народжуються, ними стають''. Дуже важливу роль в розумінні щастя відіграє родина. Недарма ж кажуть: "З родини йде життя людини'', "Де в сім'ї лад, там без вад", ''Без сім'ї нема щастя на землі''. Я вважаю, що особисте щастя людини залежить від того наскільки щасливі і здорові його рідні та близькі люди.
Родина-це таке маленьке слово, а скільки ж в ньому сенсу, доброти.
Родина - це...
Це мами - перша колискова,
Це батьків прояв теплоти.
Це все. Що може бути краще
За рідних й дорогих людей??
Не покидай ти їх нізащо,
Бо це все рідне, це твоє.
Родина - це не просто термін,
Який у словнику знайдеш.
Родина - тихий серця шепіт,
З яким ти по життю ідеш.
Нехай усе біжить минає,
Та ти не будеш в самоті.
Родина - щось насправді справжнє
З того, що маєш у житті.
Звичайно дуже важлива складова щастя - здоров'я:
Немає нічого дорожчого на світі,
Ніж дивне щастя жити на Землі
В здоров'ї кожній квіточці радіти,
І посміхатись навіть уві сні!
Безцінний скарб, що ми здоровими звемось,
Із юних літ нам треба берегти,
Адже нічого більше нам не треба,
Щоб тільки всі здорові ми були!
Особисто я щаслива, бо у мене є щаслива родина- мама, тато, братики і сестричка. Я всім щиро бажаю знайти своє щастя і стати щасливою людиною!!!
-Привіт мамо.
-Привіт доню.
-Мамо як пройшов твій день.
-А чому ти мене запитуєш,тобі так цікаво?
-Так, я хочу запитати як справи на роботі?
-Нічого нормально.
-Мамо а що ти робиш на роті?
-Доню ти знаєш що я роблю бугалтером?
-Я знаю?А що ти там робиш.
-Я сиджу передивляюся папері.
-Мамо дякою що ти мені розказала про свій робочий день.Мені завжди було цікаво.
Звенигородщина-співучий куток України !
