Щойно
[ш]-пригол., глух., тверд., буква щ;
[ч]-пригол., глух., тверд., буква щ;
[о]-голос., нагол., буква о;
[й]-пригол., тверд., буква й;
[н]-пригол., тверд., буква н;
[о]-голос., ненагол., буква о.
Сонця
[с]-пригол., глух., тверд., буква с;
[о]-голос., нагол., буква о;
[н]-пригол., тверд., буква н;
[ц]-пригол., глух., м'який, буква ц і я;
[а]-гллос., ненагол., буква я.
Кожен текст складається із сполучених між собою речень або абзаців, які об’єднані в єдине ціле певною темою і головною думкою. Всі пропозиції в тексті мають смислову зв’язок, яка вибудовує ієрархію частин за змістом, значущості та складності. За функціонально-смисловому змісту виділяють такі типи текстів у російській мові: розповідь, опис і міркування. Розглянемо їх головні особливості.
Оповідання – це історія про якусь подію, розказана у часовій послідовності. На перше місце тут висувається сам процес дії, тобто розвиток сюжету. Твори цього типу динамічні і в основному починаються з зав’язки або з розв’язки інциденту, який викладається в прямій або зворотній хронологічній послідовності. Часто використовується в листах і спогадах. Оскільки тут повідомляється про дії та події, важлива роль належить дієсловам минулого часу і прислівникам, що вказує на послідовність (одного разу, потім, нарешті і пр.), які допомагають розгортати розповідь. Всі розповідні типи тексту мають зав’язку (початок історії), кульмінацію (її розвиток), розв’язку (кінець події).
У опису головна ідея полягає в словесному зображенні якогось явища шляхом перерахування його основних характеристик і ознак . Його мета – передати предмет опису так, щоб читач ясно побачив його у своїй свідомості. У пейзажу це буде вид неба, трав, дерев; біля портрета – вираз очей, постава, хода. Для описових текстів характерна послідовність в описі, єдність погляду, використання прикметників і статичність. Основна схема його побудови така: загальне враження про об’єкт – окремі ознаки – ставлення автора до об’єкта.
Порівнюючи ці типи тексту, можна сказати, що вони протиставлені один одному, так як їх характеристики полягають у статичності одного і динаміці іншого.
Останній тип – це міркування. Воно грунтується на роз’ясненні та затвердження будь-якої думки, описує причини явищ, роздуми, являє собою тему з чотирьох частин: вступ – теза – аргументація (докази) – висновок. Ці типи тексту, на відміну від опису і розповіді, мають складнішу структуру пропозиції (з використанням відокремлених зворотів і різними типами союзної і безсполучникового зв’язку) і лексику (вживається багато абстрактних понять).
Головна мета – довести що-небудь, переконати іншого, спростувати думку опонента.
Як видно, всі типи (мови) тексту мають особливі композиційні особливості і вживаються в різних жанрових формах. Проте в чистому вигляді розповідь, опис і міркування зустрічаються не завжди, в основному комбінують їх елементи. Приміром, художні тексти часто об’єднують всі типи тексту, які послідовно чергуються один з одним, а міркування може складатися з описових і розповідних складових. Це робить твір більш виразним і цікавим.
Я/го/да - яго-да;
О/рач - орач;
Мрі/я - мрія;
Зу/мі/ю - зу-мію;
О/лі/вець - олі-вець;
Місь/кий - місь-кий;мі-ський;
П'ят/над/ця/тий;
А/зі/я - Азія;
Виш/ня - виш-ня;
О/бе/ріг - обе-ріг.
Колись столицею України був Харків.
Щоправда і Марічка була неправа.
Щосили я тягнув канат
Чималенький мішечок був за плечима Івана Семеновича.
