Сьогодні на роботі у нас зламався ксерокс
На бабусиному підвіконні лежать вже зів'ялі квіти.
Мій день, так я називаю ті дні, в які мені
вдається все заплановане. До речі таких днів багато. Свій час я намагаюся
спланувати і в основному намагаюся дотримуватися спланованого графіку до
останку.
<span>Нажаль всього спланувати неможливо. Час від часу
доводиться переглядати свої плани. Причини різні. Інколи, всупереч своїм планам
та інтересам доводиться допомагати батькам, рідним та друзям. В міру своїх
можливостей я намагаюся не відмовляти в проханнях. Свої справи переношу на інші
дні. В нагороду я отримую вірних друзів та щасливих батьків. </span>
Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.
А більше всього мені подобається мамин голос – тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось допомогти або її втішити. Адже вона – моя найрідніша людина!
Я давно мріяла піти на екскурсію в країну чудес. Мені було би цікаво знати про неї.Там я дізналася про те як ці маленькі чоловічки можуть навантажувати на себе так багато кілограм. Як вони так багато їдять. Звідки так багато заробляють. Якби я попала на таку екскурсію я була би дуже рада. Я буду просити у вчителів та в батьків щоб попасти на таку екскурсію!
Якщо допомогло то жми спасибі!)
