<span>Я ходив у ліс. Там ріс дуже гарний каштан. З всіх дерев що там були, мене особливо зачарувала його краса. Чомусь, але з всіх дерев у лісі він був найгарніший і найяскравіший. Його листя було дуже зелене, а його коранавдивовиж світлою. Заввишки він був близько 16-20 метрів. Тому це був дуже високий каштан. Я б не зрівнив з ним навіть володаря лісу, прекрасного і могутнього дуба. Цей каштан був би кращий за будь-яке дерево в лісі, ще тому що, все його важке листя, стояло на трохи вузькому стовбурі.</span>
Рання поезія Т. Шевченка витворюється кобзарем, оповідачем міфа, який зливається з почуттям колективу, хоч повністю не усвідомлює глибинного значення колективного досвіду і не піднімається над ним.У ранніх творах Т. Шевченко наслідує старших по-етів-романтиків. Наприклад, вдається до улюбленого романтиками жанру — балади, бере за взірець стилістику, образність, мелодику. Однак у своєму наслідуванні він набагато перевершує ті зразки, до яких вдається, оскільки його поезія має надзвичайно високий рівень.Прикладом є, зокрема, його поема «Причинна». Згадаємо перші три строфи, відомі кожному українцеві. Це опис пейзажу, що починається рядками:Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива.Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.Уже перше слово кидає нас в епіцентр бурі, тому що виражає найвищий рівень напруження, гнів, лють. Слова «реве» й «стогне» виражають різнобарвну гамму почуттів олюдненого Дніпра, загалом текст збагачений енергетикою народнопісенної образності. Уся картина є підкреслено гіперболізованою: Дніпро — «широкий», верби — «високі», хвилі піднімаються «горами», вітер настільки сильний, що гне верби додолу. Так активізуються почуття, а місячна ніч створює тривожно-утаємничений настрій, традиційний для романтизму.Загалом, сам сюжет поеми витриманий у романтичному ключі: дівчина чекає козака і, не дочекавшись, божеволіє. Коханий не хоче жити без нареченої. Отже, у незвичній обстановці зображені надзвичайні почуття людей, що притаманно романтичному світоглядові.<span>
</span>
З-приголосний, м'який, дзвінкий парний
Н-приголосний, дзвінкий непарний, сонорний
И-голосний, ненаголошений
щ-приголосний, м'який, глухий непарний, м'який непарний, шиплячий
Е-гласний, ударний
Н-приголосний, дзвінкий непарний, сонорний
Н-приголосний, дзвінкий непарний, сонорний
<span>Я-голосний, ненаголошений</span>
<span>Схема,
яка відповідає структурі речення
<span>
[Данило любив, </span>(<span>як,
|вигинаючись|, |б’ючи на сполох|, аж до самого неба половіли ниви), і мав
радість], (коли червень клав сивину на жито, а золотінь на пшеницю); [він любив],
(коли вдосвіта липень клепав коси), (коли серпень цілими днями тиховійно сіяв у
рахманну землю зерно й надії) і (вересень стишував напівсонну пісню джмеля)
( М. Стельмах).
</span>
Г. Немає правильної відповіді.</span>
Правильна схема:
<span><span>[…,
(як…),…], (коли…); […], (коли…), (коли…) і (…).
11. </span>Речення
з сурядним і підрядним зв’язком:<span>
</span>
Г. Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей
ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко (Р. Іваничук).</span><span><span>
12.</span> Речення зі сполучниковим і безсполучниковим
зв’язком:<span>
</span>
Б. Умерла пісня, що
гомоніла в селі вечорами, адже мусульмани не виходять із хат після заходу
сонця);
почала стихати українська мова на вулиці – розмовляти нею стало незручно перед
татарами; [татарки вороже дивилися на дівчат і молодиць, що <span>ходили з відкритими обличчями, тож, ідучи в
Бахчисарай на базар, українки
закутувалися в чадри, щоб не дратувати правовірних (Р. Іваничук).
</span></span>
На мій погляд, добрий вчинок буде героїчним, коли людина, що робить цей вчинок, сама ризикує. Рятуючи того, хто тоне, можна потонути і самому, а виносячи людей з палаючого будинку, ризикуєш отримати опіки, а то й загинути. Саме тому рятувальників і пожежників називають людьми героїчних професій. Під час Другої Світової війни деякі люди ризикували і ховали у себе єврейських дітей або поранених бійців, хоча за це могли бути розстріляними разом зі своїми родинами. Тому коли люди, незважаючи на ризик, роблять такі вчинки, можуть називатися героями. Для мене особисто, героєм є та людина, яка пожертвувала чимось важливим або навіть власним життям заради когось або чогось.