Люди, візьміться за розум! Здавна ваші пращури використовували моїх родичів для створення різноманітних косметичних засобів, виготовлення лікарських субстанцій і оздоблення своїх домівок. Дівчата любили вплітати мене у вінки, а молоді хлопці збирали мене для того, щоб подарувати своїм нареченим. Навіщо тепер ви так зневажливо ставитесь до мене і всієї моєї сім'ї, повсякчас винищуєте нас і знищуєте наші природні місця для росту?
Ромашка - це не тільки прекрасна за своїм зовнішнім виглядом рослина, але і джерело нескінченної природньої сили і користі. Я та мої браття та сестри здатні подарувати вам величезну кількість різноманітної сировини, яку ви можете використовувати будь-яким чином для покращення власного добробуту і створення багатьох різноманітних корисних речовин.
З мене можна робити відвари, креми, маски для волосся, різноманітні ліки, включати мене до сладу різноманітних трав'яних зборів і використовувати мене в якості доброго і надійного джерела для видобутку хлорофілу і багатьох інших природних алкалоїдів. Крім того, я здатна гарно послужити вам для звеселення ваших очей і естетичної насолоди.
Припиніть нищити мене, і я обов'язково подарую вам ще величезну кількість різноманітної користі і відкриваю для вас ще не одну таємницю нашої матінки природи!
В 1928 году Александр Флеминг проводил рядовой эксперимент в ходе многолетнего исследования, посвященного изучению борьбы человеческого организма с бактериальными инфекциями. Вырастив колонии культуры Staphylococcus, он обнаружил, что некоторые из чашек для культивирования заражены обыкновенной плесенью Penicillium — веществом, из-за которого хлеб при долгом лежании становится зеленым. Вокруг каждого пятна плесени Флеминг заметил область, в которой бактерий не было. Из этого он сделал вывод, что плесень вырабатывает вещество, убивающее бактерии. В последствии он выделил молекулу, ныне известную как «пенициллин». Это и был первый современный антибиотик.
Принцип работы антибиотика состоит в торможении или подавлении химической реакции, необходимой для существования бактерии. Пенициллин блокирует молекулы, участвующие в строительстве новых клеточных оболочек бактерий — похоже на то, как наклеенная на ключ жевательная резинка не дает открыть замок. (Пенициллин не оказывает влияния на человека или животных, потому что наружные оболочки наших клеток коренным образом отличаются от клеток бактерий.)
В течение 1930-х годов предпринимались безуспешные попытки улучшить качество пенициллина и других антибиотиков, научившись получать их в достаточно чистом виде. Первые антибиотики напоминали большинство современных противораковых препаратов — было неясно, убьет ли лекарство возбудителя болезни до того, как оно убьет пациента. И только в 1938 году двум ученым Оксфордского университета, Говарду Флори (Howard Florey, 1898–1968) и Эрнсту Чейну (Ernst Chain, 1906–79), удалось выделить чистую форму пенициллина. В связи с большими потребностями в медикаментах во время Второй мировой войны массовое производство этого лекарства началось уже в 1943 году. В 1945 году Флемингу, Флори и Чейну за их работу была присуждена Нобелевская премия.
Благодаря пенициллину и другим антибиотикам было спасено бесчисленное количество жизней. Кроме того, пенициллин стал первым лекарством, на примере которого было замечено возникновение устойчивости микробов к антибиотикам
